Альтернативний шлях до
зобов’язання фіскального органу списати безнадійний податковий борг
19
травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/8231/15, касаційне провадження №К/9901/24864/18 (ЄДРСРУ № 89352778)
досліджував питання щодо ефективного судового захисту платника податків
пов’язаного із списанням безнадійного податкового боргу.
Відповідно
до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається
обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму
податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань
митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та
збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших
неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом
38.1 статті 38 ПК визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається
сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у
встановлений податковим законодавством строк.
Згідно
з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового
зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не
сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня,
нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Підпунктом
14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що погашення податкового
боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене
відповідним документом.
Згідно
з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 ПК контролюючі органи здійснюють
погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або
несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно
до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК контролюючі органи
здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та
реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із
сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Згідно
з підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право
приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або
податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у
порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно
до пункту 101.1 статті 101 ПК списанню підлягає безнадійний податковий борг, у
тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно
з пунктом 101.2 статті 101 ПК під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг
платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо
якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт
101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому
порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі
недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно
із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2);
податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності,
встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг
платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних
обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків,
щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі
рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або
рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу,
ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури
(підпункт 101.2.5).
Відповідно
до пункту 101.5 статті 101 ПК контролюючі органи щокварталу здійснюють списання
безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну податкову і митну політику.
Строки
давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК.
Згідно
з пунктом 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених
пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових
зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше
закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої
операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем
граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів
(прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133
цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань,
нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана
пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку
контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків
вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої
декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в
адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку
уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право
визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом
1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
(!!!) Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК у разі
якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку
давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у
зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може
бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення
податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення
встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу
безнадійним.
Аналізуючи
зазначені норми закону, Верховний суд дійшов висновків, що за кожним податком
та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити
суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням
податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних
сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У
разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його
сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.
У
такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником
податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у
власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що
перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).
Право
податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення,
опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису
майна лише фіксує певний перелік майна.
При
цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний
документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення
права податкової застави.
Аналогічний
правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року по справі №560/495/19.
При
цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах
1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг
платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути
ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається
безнадійним.
У
разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до
закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під
визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті
101 ПК (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності,
встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке
набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може
встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його
безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2,
101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК.
Між
тим, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу,
такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та
штрафні санкції, у зв`язку із чим у контролюючого органу відсутнє право вживати
будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Аналогічна
правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у
справі № 807/2097/16.
На
підтвердження наведеної вище позиції Верховний Суд у постановах від 04.09.2018
року у справі №813/4430/16, постанові
19.09.2019 у справі №910/11620/18, постанові
31.10.2019 у справі №925/1242/15, постанові
від 05.12.2019 у справі №910/1678/19
зазначив, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг
платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів,
здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої
інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Вищенаведена
правова позиція щодо застосування зазначених положень законодавства при
розгляді грошових вимог податкового органу викладена також у постановах
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 року у
справі № 925/1242/15, від 19.09.2019 року у
справі №910/11620/18, від 17.04.2019 року у
справі №43/75-15/7-б.
Слід
також враховувати, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у
справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб
відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає
подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних
повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не
виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове
виконання рішення.
При
цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до
потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Вказана
правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16.
ВИСНОВОК: Якщо в рамках судового процесу буде
встановлено, що податковий борг платника податків є безнадійним, а
бездіяльність фіскального органу щодо його списання протиправною, враховуючи
безальтернативність дій контролюючого органу щодо його списання - зобов`язання
ДФС списати такий безнадійний борг: 1) не є втручанням в дискреційні повноваження
податкового управління; 2) є ефективним способом захисту, який виключає
подальше звернення платника до суду за захистом порушених прав.
Теги:
списання безнадійного податкового боргу, проведення списання, пеня, штрафні
санкції, здійснення коригування, ІКПП, інтегрована картка платника
податків, ефективний спосіб, податковий борг, безнадійний податковий борг ,
судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар