Стягнення шкоди з держави
в особі … завданої внаслідок кримінального правопорушення
У
постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19)
вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок
запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій,
мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних
правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про
відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або
службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі
органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної
влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або
ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального
органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі,
оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи
її територіальний орган».
У
пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019
року у справі № 920/715/17 (провадження №
12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність,
розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках
вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою
статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного
притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування
запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення
адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності
підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках
заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така
шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних
правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими
та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».
Механізм
відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів
Державного бюджету України, на сьогодні законодавчо визначений Законом України
«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями
органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового
розслідування, прокуратури і суду».
Водночас
цей Закон передбачає можливість реалізації норми цивільного законодавства про
відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів
Державного бюджету України лише у випадку, коли кримінальне правопорушення
вчинено спеціальним суб`єктом (працівником правоохоронного органу, прокуратури)
і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у
вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою
тощо.
Згідно
з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування
шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що
здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури
або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,
незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного
застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення
адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт,
відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і
службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове
розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої
фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову
діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках,
передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок
іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що
здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування,
прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Оскільки
наразі мова йде про моральну шкоду, спричинену фізичній особі бездіяльністю
посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури,
то відповідно до положень частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода
відшкодовується на загальних підставах.
Загальні
підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або
службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК
України
Згідно
зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу
влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при
здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою
Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно
до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи
органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується
державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування
незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи
статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність
рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової
або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння
цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За
наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану
шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого
самоврядування.
Указаний
висновок відповідає висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від
03 березня 2019 року у справі №916/1423/17
(ЄДРСРУ № 87527961) правовій позиції.
Так,
у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що «Шкода,
завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому
за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених
законом (частина друга статті 1177 ЦК України). Держава не несе майнову
відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими.
Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди,
завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 1207 цього ж Кодексу шкода, завдана каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується
потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не
встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Положення статті 1177 ЦК України встановлюють порядок відшкодування шкоди,
завданої саме фізичній особі. Отже, держава Україна зобов`язалася компенсувати
шкоду, спричинену злочином, перед фізичними особами відповідно до ЦК України та
спеціального закону, тоді як відносно юридичних осіб держава Україна такого
позитивного обов`язку не має. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на
те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), дослідивши приписи статті
1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті
1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими
потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану
внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на
підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них
передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути
визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ
відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок
кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не
мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею
1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція), вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на
отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав
скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції
несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (див. ухвали ЄСПЛ щодо
прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі «Петльований проти України»
(Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08, і від 16 грудня 2014 року у справі
«Золотюк проти України» (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13) ….».
За
загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної
шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію
моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю
органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов:
наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала
моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи
яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (постанова
Верховного суду від 21 лютого 2020 року у справі №
554/7349/17).
Матеріал по темі: «Відшкодування шкоди за неправомірні дії правоохоронних органів»
Немає коментарів:
Дописати коментар