Адвокат Морозов (судовий захист)
Правова природа субсидіарної відповідальності
засновників товариства у процедурі
банкрутства
12 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 915/1231/17 (ЄДРСРУ № 128132867) досліджував
питання щодо субсидіарної відповідальності засновників товариства у процедурі банкрутства.
Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України)
та ЦК України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку
застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке
водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок
провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.
Верховний Суд зауважує, що при визначенні умов
субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи
(засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої
відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство)
викликана їх вказівками або іншими винними діями.
При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому
числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи
орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що
не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.
Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ,
то Верховний Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з
основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог
кредиторів неплатоспроможного боржника.
За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК
України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями;
юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном;
учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної
особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника
(засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу
входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні
ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права
вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші
права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК
України).
У судовій процедурі ліквідації боржника питання
єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну
масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права)
банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання,
включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 КУзПБ).
Порядок формування і використання ліквідаційної маси
встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час
здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом
від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх
осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за
зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір
зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і
ліквідаційною масою.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі
банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших
осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати
обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його
дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або
інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна
відповідальність за його зобов`язаннями.
(!) Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути
використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості,
встановленому цим Кодексом.
Отже, у справі
про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та
узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим
правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка
перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до
банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування
шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до
банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо
якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє
ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ,
звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція
ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має
застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на
положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб
субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий
висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах
Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15 (на яку посилається скаржник), від
14.09.2023 у справі №
908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).
(!) Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у
доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт
ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти
дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про
застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у
справі №911/1423/19.
Субсидіарна
відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим
видом відповідальності, який покладається на засновників
(учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за
наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи
(боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
У разі коли після визнання боржника банкрутом, за
наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення
заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника,
які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим
чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної
відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть
протилежного.
ВИСНОВОК: Невиконання засновниками боржника обов`язку
передбачити можливість настання негативних для нього наслідків шляхом контролю
над діяльністю товариства та вчинити встановлені законодавством заходи щодо
запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, контроль за
майном боржника, зменшення витрат чи залучення додаткових коштів для покриття
збитків тощо) свідчить про наявність вини учасників товариства у формі простої
необережності і, як наслідок, підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності
за зобов`язаннями боржника.
Матеріал по темі: «Субсидіарна відповідальність керівника/засновника боржника у справах про банкрутство»
Теги: солідарна відповідальність керівника боржника,
солідарна відповідальність засновника ТОВ, субсидіарна відповідальність
учасників ТОВ, відповідальність директора, учасник ТОВ, банкрутство,
ліквідація, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар