Обмеження щодо проведення
перевірок не стосуються камеральних перевірок, об`єктом яких є виключно дані,
які знаходяться в розпорядженні контролюючого органу
14
травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
818/1713/16, адміністративне провадження №К/9901/41203/18 (ЄДРСРУ №
89217790) досліджував питання щодо обмежень на проведення камеральних перевірок.
Слід
наголосити, що зміни, внесені Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про
внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо
підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на
запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», не передбачають обмежень щодо проведення
камеральних перевірок.
Згідно
з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають
право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або
невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки
проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках
та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та
іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі
органи.
Підпунктом
75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що
камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого
органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях
(розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування
податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське
обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у
системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного
реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного
реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації
пального.
Відповідно
до положень статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка
проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального
рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці
підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на
перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не
обов`язкова.
Аналіз
змісту вищенаведених норм свідчить про те, що камеральна перевірка є
одним із видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75
Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю
за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій
та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При
цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не
вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної
документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її
достовірності. Зазначене свідчить про обов`язковий характер камеральної
перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до
контролюючого органу.
Метою
камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем
електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або
методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або
завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральною перевіркою
охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності
та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування
та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших
відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.
Пунктом
3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до
Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо
податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII установлено, що у 2015 та
2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб -
підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний
рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів
України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з
рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється:
з
1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну
територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на
перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти
нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального
внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з
1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої
(фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на
ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби
пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з
питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Зі
змісту Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до
Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо
податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII вбачається, що метою
законопроекту було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним
підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення
ефективності використання ресурсів економіки, зокрема зменшення витрат
підприємств на визначення податкових зобов`язань і складання податкової
звітності та держави - на адміністрування податків, усунення недоліків діючого
законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди,
спрощення виконання податкового обов`язку малим бізнесом, зменшення податкового
навантаження на малий бізнес.
Саме
з метою зменшення адміністративного навантаження на суб`єктів господарювання з
річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також із метою ефективного
використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення
щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких
потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників
податків.
Разом
із тим, проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі
не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює
будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає
нормальному здійсненню господарської діяльності.
Окрім
цього, слід враховувати предмет камеральної перевірки, наприклад 05 березня
2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 818/1451/15,
адміністративне провадження №К/9901/19434/18 (ЄДРСРУ № 80269177) та 24 травня
2019 року у справі № 821/1275/16,
адміністративне провадження №К/9901/38316/18 (ЄДРСРУ № 81952591) вказав, що до
переліку питань, які підлягають перевірці у ході камеральної перевірки,
своєчасність сплати податкових зобов'язань діючим законодавством не віднесено.
Вказане питання підлягає перевірці виключно у ході документальної перевірки.
Матеріал по темі: «Правові наслідки виходу за межі предмету податкової перевірки»
Також
доцільно наголосити, що після
проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом
податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має
право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган,
приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої
камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати
податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку (13 червня 2019 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 820/5299/17, адміністративне
провадження №К/9901/47016/18 (ЄДРСРУ № 82383927).
ВИСНОВОК: Системний аналіз наведених
положень дає підстави для висновку про те, що встановлені Законом України «Про
внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів
України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII обмеження щодо проведення перевірок
суб`єктів господарювання за певними умовами не стосуються камеральних
перевірок, об`єктом яких є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні
контролюючого органу.
Аналогічна
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року
у справі №818/982/16, 12 березня 2020 року у
справі № 824/12/17-а, від 28 лютого 2020
року у справі №806/299/17.
Матеріал по темі: «Камеральна та документальна перевірка: підміна понять»
Теги:
камеральна, документальна, податкові перевірки, податкове повідомлення-рішення,
Акт перевірки, наказ, платник податків, контролюючий орган, ДФС, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар