Різниця повноважень
Держпродспоживслужби та ДПС України в частині перевірок марок акцизного податку
на підакцизних товарах
26
травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 826/20017/16, адміністративне
провадження №К/9901/44828/18 (ЄДРСРУ № 89433333) досліджував питання щодо
повноважень Держпродспоживслужби перевіряти лише фактичну наявність марок
акцизного податку, а відповідність вказаних марок акцизного збору вимогам
податкового законодавства мають лише органи ДПС України.
Повноваження
ГУ Держпродспоживслужби регулюються, зокрема, законами України «Про захист прав
споживачів», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових
виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», «Про основні засади
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно
до пункту 13 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав
споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав
споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист
прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав
споживачів і має право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і
послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею
23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно
до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових
продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України № 667 від 2 вересня 2015 року (далі - Положення № 667), Державна служба
України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
(Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра
аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі
ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових
продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного
законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх
шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового
нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в
частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин
в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері
агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав
на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за
додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за
якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за
додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських
рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично
модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та
організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і
форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного
забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Для
виконання покладених завдань Держпродспоживслужба має право в установленому
порядку, зокрема, вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до
усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до
відповідальності відповідно до закону.
Держпродспоживслужба
здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Відповідно
до пункту 7 Положення № 45 Головне управління Держпродспоживслужби відповідно
до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю)
за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі
споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння), зокрема,
перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері
торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також
правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності
розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону;
накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі
ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав
споживачів.
Відповідно
до пунктів 2, 5 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав
споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав
споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист
прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав
споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб`єктами
господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог
нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та
надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до
законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких
суб`єктів; одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що
перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість
продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для
виробництва цієї продукції.
(!!!) Зі змісту наведених правових норм вбачається, що
територіальні органи Держпродспоживслужби у межах своїх повноважень проводять
перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері
захисту прав споживачів, вживати заходи, спрямовані на усунення виявлених
порушень та застосовують санкції за порушення законодавства у сфері захисту
прав споживачів.
Відповідно
до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог
положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого
здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування
алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися
безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні
алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного
податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі,
визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного
податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного
виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного
податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі,
визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок
акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Відповідно
до статті 222 ПК України якщо на час митного оформлення алкоголю ставка податку
збільшилась порівняно з днем придбання марок, то цей податок підлягає доплаті.
При цьому на акцизних марках, що наклеєні на пляшки, вказаний розмір податку не
виправляється.
За
приписами пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну
політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику
у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного
законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган
(далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та
митну політику), його територіальні органи.
Пунктом
1 Положення Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом
виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову
політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику
з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з
правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а
також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно
до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236
«Про Державну фіскальну службу України» (у редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) ДФС відповідно до покладених на неї завдань,
зокрема: здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства,
законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо
адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням
якого законом покладено на ДФС; здійснює облік платників податків та єдиного
внеску, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним
контролем, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;
здійснює у випадках, передбачених законом, провадження у справах про порушення
митних правил та у справах про адміністративні правопорушення; здійснює
прийняття декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари
(продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальнення відомостей,
зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою
обчислення і сплати акцизного податку.
Зі
змісту наведених правових норм Верховний суд прийшов до висновку про те, що
повноваження у сфері здійснення контролю за дотриманням вимог податкового
законодавства, контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку,
включаючи дотримання пункту 226.9 статті 226 ПК України, покладаються на органи
ДФС України.
Даний
висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах
Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №
817/909/17, від 11 грудня 2018 року у справі №
823/912/16, від 6 червня 2019 року у справі №
823/748/17.
Держпродспоживслужба
України та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення
контролю саме за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів,
зокрема: вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, правил
торгівлі та надання послуг.
Відповідно
до частини першої статті 3 Закону України «Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд
(контроль) здійснюється за принципами, зокрема, неприпустимості дублювання
повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення
заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду
(контролю) з одного й того самого питання.
Зважаючи
на те, що контролюючим органом у сфері дотримання вимог податкового
законодавства є ДФС України (стаття 41 ПК України), то перевірка дотримання
суб`єктом господарювання вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України може
здійснюватися саме органами ДФС.
При
цьому, Верховний суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 7
Положення № 46, пункт 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30 липня 1996
року, а також на статті 156, 255 КУпАП, оскільки зазначені норми дають право органам Держпродспоживслужби
України перевіряти лише фактичну наявність марок акцизного податку на пляшці
або на іншій тарі згідно із законодавством, у той час як повноваження щодо
перевірки відповідності марок акцизного збору вимогам податкового законодавства
мають органи ДФС України.
ВИСНОВОК: Держпродспоживслужба України в
частині усунення порушення вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України не має
право виносити відповідний припис, оскільки вказане право віднесено виключно до
повноважень ДПС України.
Немає коментарів:
Дописати коментар