Порядок оподаткування
доходу з джерелом походження з України, виплаченого нерезиденту, в тому
числі за послуги, надані за межами території України
06
травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
640/7490/19, адміністративне провадження №К/9901/36680/19 (ЄДРСРУ №
89087670) досліджував питання щодо порядку оподаткування доходу з джерелом
походження з України, виплаченого нерезиденту, в тому числі за послуги,
надані за межами території України.
Згідно
з підпунктом 141.4.6 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України
резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або
розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20
відсотків суми таких виплат за власний рахунок.
Пунктом
136.3 статті 136 Податкового кодексу України встановлено, що ставка
податку 20 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до
них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених пунктом
141.4 статті 141 Податкового кодексу України.
В
свою чергу, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу
України передбачено, що дохід з джерелом його походження з України - це
будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від
будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату
(нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі,
у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи
у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних
(інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання
резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в
Україні, включаючи рухомий "склад транспорту, приписаного до розташованих
в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів
від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій
українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на
страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів
страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за
межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з
повною або частко переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл
продукції на митній території Укради або на територіях, що перебувають під
контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих
ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є)
заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов
трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття
підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Отже,
норма підпункту 141.4.6 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України не встановлює місце надання нерезидентом
послуг як умову для сплати податку. Ключовою умовою виникнення у резидента
обов`язку сплатити податок згідно з нормою цього підпункту є не місце надання
таких послуг, а виплата резидентом доходу нерезиденту за
виробництво та/або розповсюдження реклами. Такий доход підпадає під визначення
доходу з джерелом походження з України відповідно до підпункту 14.1.54 пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Аналогічний
правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми підпункту 14.1.54
пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України викладено у постанові від 05.03.2020
у справі № 810/243/15 за позовом Дочірнього
підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» до Бориспільської ОДПІ Головного
управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування
податкового повідомлення-рішення, зобов`язати вчинити дії.
Матеріал по темі: «Оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України»
Немає коментарів:
Дописати коментар