Способи захисту кредитора про визначення розміру часток учасників ТОВ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: позов кредитора в повернені майна (частики в статутному капіталі) ТОВ, як альтернатива позову про визначення розміру часток учасників 

07 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/2427/25 (ЄДРСРУ № 136346902)) досліджував питання щодо позову кредитора - учасника (колишнього учасника) товариства, який зацікавлений в поверненні майна (частики в статутному капіталі) боржнику задля звернення в подальшому на нього стягнення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів "д" та "е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) 1) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або 2) позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а).

Також, у постановах від 01.04.2020 у справі №813/1056/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп."е" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп."д" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Разом з тим, вказані висновки здебільшого стосуються корпоративних спорів, тобто спорів між учасниками (в тому числі колишніми) товариств як між собою, так і безпосередньо з самими товариствами, що змістовно відрізняє такі спори від спору у цій справі (за участю третьої особи - кредитора учасника (колишнього учасника) товариства, який (кредитор) зацікавлений виключно в поверненні майна (частики в статутному капіталі) боржнику задля звернення в подальшому на нього стягнення).

Більше того, Верховний Суд mutatis mutandis звертається до висновків, викладених у постанові від 28.03.2023 у справі №911/2446/21, де суд касаційної інстанції надавав оцінку такому способу захисту як визнання недійсним рішення загальних збрів та скасування реєстраційного запису:

"55. Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 98 постанов Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №917/1338/18). У цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала належним та ефективним способом захисту вимогу про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, в тому числі щодо перерозподілу часток.

Отже, Верховний Суд виходить з того, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо.

Тобто Верховний Суд у справі №911/2446/21 дійшов висновку, що такий спосіб захисту як визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників не є виключним та безальтернативним, натомість з урахуванням конкретних обставин справи належним способом захисту можуть бути визнані вимоги про визнання недійсним рішення загальних збрів та скасування реєстраційного запису, або ж про витребування частки з володіння, тим паче з урахуванням особливостей спорів щодо фраудаторних правочинів та висновків Верховного Суду у таких спорах.

ВИСНОВОК: Спосіб судового обирається з урахуванням конкретних обставин справи належним способом захисту можуть бути:

1)   Позов про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників;

2) Позов про визнання недійсним рішення загальних збрів та скасування реєстраційного запису;

3)    Позов про витребування частки з володіння.

 

 

Матеріал по темі: «Право на оскарження правочину третьою особою»

 

 

«Належний спосіб захисту учасника ТОВ який був виключений з його складу»

 

 

 

Теги: набуття корпоративних прав, спадкоємець, мажоритарний учасник товариства, збори, частка тов, спадкування корпоративних прав, прийняття учасника, виключення учасника, статутний фонд, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Право на оскарження правочину третьою особою

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: щодо права на оскарження правочину третьою (зацікавленою) особою з підстав його фраудаторності та належний спосіб судового захисту

07 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/2427/25 (ЄДРСРУ № 136346902) досліджував питання щодо право на оскарження правочину третьою (зацікавленою) особою з підстав його фраудаторності та належний спосіб судового захисту.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як "заінтересовані особи". 

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 зазначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №161/12564/21 зазначив, що необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №523/17429/20, на яку послався Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №161/12564/21).

У постанові від 18.05.2022 у справі №643/15604/17 Верховний Суд зазначив, що у спірних правовідносинах та за встановлених обставин справи ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК), є повернення відповідного майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 зазначила:

"130. Тобто оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

…

133. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

…

136. Отже, можна дійти висновку, що нормативна підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою.

137. При цьому слід наголосити, що оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав.

141. Належним способом є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

…

147. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 154), якщо на виконання спірного правочину товариство сплатило кошти або передало інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспореного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

148. Проте Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору його стороною з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), реституція застосовується лише між сторонами такого правочину.

149. У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.

…

159. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вчергове резюмує, що право на звернення з позовом про визнання правочину боржника недійсним з підстав фраудаторності належить як виконавцю, так і особі, яка не була стороною цього правочину, проте є кредитором відповідача в іншому зобов`язанні та пред`явила майнову вимогу (зокрема, набула або може набути статусу стягувача у виконавчому провадженні).

160. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що стягувач самостійно як заінтересована особа, яка заперечує дійсність договору на підставах, встановлених законом, має право на звернення з позовом про визнання такого правочину недійсним, як передбачено частиною третьою статті 215 ЦК України".

З огляду на викладені у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 висновки Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах від 05.01.2024 у справі №761/40240/21, від 23.10.2024 у справі №601/2035/23, від 09.04.2025 у справі №710/1431/23, від 19.03.2025 у справі №753/12145/22, від 16.10.2024 у справі №712/3471/22 щодо можливості оскарження фраудаторного правочину третьою особою (не стороною правочину) від власного імені, а також про те, що належному способу захисту прав чи інтересів відповідного кредитора відповідає вимога про визнання правочину недійсним (без її поєднання з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину).

(!) З огляду на наведені висновки помилковим також є висновки суду про те, що оскільки позивач не є власником спірної частки, він не може заявляти вимогу про її витребування у останнього набувача без визнання всіх угод щодо спірного майна недійсними (див. п.141 постанови від 04.02.2026 у справі №910/6654/24).

ВИСНОВОК: Третя особа (не сторона правочину, а зацікавлена особа) має право оскаржити правочин з підстав його фраудаторності, а належним способом захисту буде:

1)    вимога про визнання правочину недійсним (без її поєднання з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину)

або

      2) вимога про витребування  майна переданого за правочином у останнього набувача без визнання всіх угод щодо спірного майна недійсними.

 

Матеріал по темі: «Застосування конструкції«фраудаторності» щодо договору позики»

 

 

Теги: фраудаторність, добросовісність, зловживання правом, зменшення майна, приховування майна, фіктивний правочин, недійсний, шкоду кредиторам, боржник, неплатоспроможність, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов