Позови про захист честі,
гідності та зобов`язання спростувати інформацію, яка міститься в процесуальних
документах (позовах, поясненнях, скаргах, протоколах і т.і.) та оцінювалася при
ухваленні судового рішення
19
травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
441/1547/17, провадження № 61-12520св19 (ЄДРСРУ № 89345644) досліджував
питання щодо правової можливості спростовування недостовірної інформації що
міститься в процесуальних документах.
Слід
вказати, що в постанові Верховного Суду 20 лютого 2019 року по справі №401/573/17 (провадження №61-32983св18) вказано,
що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу
до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить
позивачеві. Особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і
спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує
конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги,
що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права
здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими
способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та
наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту
належать, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на
відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою
порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.
Також
необхідно враховувати, що суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися
перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб
судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення
недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України. Зокрема,
до такого правового висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів
Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.10.2018 р.
по справі № 757/8834/16-ц.
Статтею
15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного
права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже,
стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або
оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням
його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або
частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві,
викликана поведінкою іншої особи.
За
правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини,
які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно
із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні
наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь
встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного
доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу
(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або
врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно
до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий
захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї
сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на
відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням,
використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Конституція
України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та
передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (стаття 3, 28).
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на
свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен
має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію
усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може
бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної
цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації,
одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості
правосуддя.
За
правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний
неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на
права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею
10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право
кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися
своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання
органів державної влади і незалежно від кордонів.
Частиною
першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами,
які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова
репутація.
Відповідно
до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право
звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно
зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї
ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист
своєї ділової репутації.
Під
гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної
біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка
особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки)
загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної
особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних
якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Аналогічний
правовий висновок зазначено в постанові Верховного Суду від 30 березня 2020
року у справі № 523/9870/18-ц (провадження №
61-20095св19).
Позови
про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема,
фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її
особисті немайнові права.
Недостовірною
вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво,
тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які
існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або
перекручені).
Фізична
особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та
(або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також
на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Вирішуючи
питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати
характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи
оціночним судженням.
Згідно
із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними
судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних
даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені
як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання
мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають
спростуванню та доведенню їх правдивості.
Аналогічна
правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 28.03.2018 року в
рамках справи № 761/8035/16-ц, від
08.05.2018 року по справі №369/1052/16-ц,
від 15.08.2018 року у справі №207/1161/17-ц
та ін.
Таким
чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть
бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і
недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна
перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності
фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці
Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції
(зокрема, пункт 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти
Австрії»).
Згідно
із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної
інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування
недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була
поширена.
У
порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови
про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших
судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства,
висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування
та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на
особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок
оскарження.
Вказаний
правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019
року у справі № 757/4403/16-ц (провадження №
61-19243св18, ЄДРСРУ №80980784 ), від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18, ЄДРСРУ
№84975681 ).
Інформація,
зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в
процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах
тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за
винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого
позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само
предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому
процесуальним законом.
Не
підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової
репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так
само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь
у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та
оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних
кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.
Зазначений
правовий висновок відображений у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019
року у справі № 464/4433/15-ц (провадження №
61-26281св18, ЄДРСРУ № 83721458).
Отже,
вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду
доказів у раніше розглянутій справі.
При
визначені необхідності втручання у право на висловлювання, суд аналізує
нагальну суспільну потребу, пропорційність та доречність і достатність
обґрунтування цього втручання з боку національних органів. Втручання потрібно
оцінювати в цілому, враховуючи статус позивача і відповідача, зміст критичних
коментарів, контекст та спосіб, у який вони були оприлюднені.
ВИСНОВОК: Позови про захист честі, гідності, ділової
репутації та спростовування недостовірної інформації що міститься в
процесуальних документах не підлягають задоволенню за умови, коли ця інформація
була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його
предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи
іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом, тобто цій
інформації була надана відповідна оцінка.
Немає коментарів:
Дописати коментар