Юрисдикція спору при оскарженні податкового повідомлення-рішення в межах
справи про банкрутство
18 липня 2023 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 908/129/22 (908/1332/22) (ЄДРСРУ №112312445)
досліджував питання щодо судової юрисдикції спору при оскарженні податкового
повідомлення-рішення в межах справи про банкрутство.
Предметом розгляду у цій справі є
позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення в межах справи про банкрутство, відтак перед Верховним
судом постало питання щодо юрисдикції цього спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як
різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне,
кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової
юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає
розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад
правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у
їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на
вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Банкрутством як різновидом процедур, що
здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова
процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності
боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги
кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним
КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 №2597-VІІІ та
введеним в дію з 21.10.2019.
Водночас, як неодноразово наголошував
Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він
перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у
правовідносинах за участю боржника, встановлені
спеціальні правила розгляду вимог у спорах з майновими вимогами до боржника.
Провадження у справах про банкрутство є
однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися
завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист
порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та
юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).
За правилами предметної юрисдикції
господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські
суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами
до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у
тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів
(договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на
роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення
та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених
відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання
недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його
повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20
ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 13 ст. 30
цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
(!!!) Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної
підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до
боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд неодноразово зауважував,
що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в
особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин
боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від
12.03.2019 у справі № 918/420/16,
постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі
№ 904/4455/19).
Частиною 3 статті 7 КУзПБ встановлено
правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових
спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до
відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого
перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по
суті в межах цієї справи.
Законодавець визначив, що розгляд усіх
майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен
відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває
справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати
Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц,
від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від
15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20),
постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №
921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №
910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №
334/5073/19, від 23.09.2021 у справі №
904/4455/19).
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі
№ 289/233/18, від 19.06.2019 у
справах № 289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду
звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів
господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як
усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за
умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх
вимог.
ВАЖЛИВО: Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня
введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах
справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
У розвиток наведених правових позицій у
постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18
(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком
задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої
відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або
складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи
про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні
положень цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 62 КУзПБ
усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому
на праві власності або господарського відання, включаються до складу
ліквідаційної маси.
Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність
господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності
боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій
впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо
необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
Системний аналіз змісту приписів статті
7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та
територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в
межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо
майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми
ГПК України чи КУзПБ не
встановлюють винятків із цього правила.
На переконання Касаційного
господарського суду у складі Верховного Суду, за змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК
України, статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню
питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є
суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника,
або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні
права, інтереси та (або) обов`язки.
В даній справі відносини між сторонами
є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються
повноважень відповідача та їх реалізації.
Велика Палата Верховного Суду в
указаній постанові у справі №
905/2030/19 зазначила, що КУзПБ та ГПК України є нормативними актами
рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7
КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми,
які прийняті пізніше. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру
податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження
рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ.
За висновками Великої Палати Верховного
Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків
провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після
21.10.2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону,
що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського
суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство, але…
Водночас, Велика Палата Верховного Суду
у постанові від 13.04.2023 у справі №
320/12137/20, яку було оприлюднено в ЄДРСРУ - 11.05.2023, відступила від указаних
висновків у справі №
905/2030/19 та зазначила про наступне:
"Особливістю
провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин
неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних,
так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою
якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та
контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній
КУзПБ."
"Господарський суд
розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК
України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у
такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного
з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів,
необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення
та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій
стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна,
провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство,
надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про
банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя
статті 7 КУзПБ).
Аналіз змісту наведених
приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти
висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду,
який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо
пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися
визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором),
визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з
продажу майна боржника тощо.
До критеріїв визначення, чи
підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є
боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується
питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на
суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права,
інтереси та (або) обов`язки.
Водночас регламентація
процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності
створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що
має об`єктивні ризики при правозастосуванні.
Правила визначення
юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України),
а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
Водночас у пункті 8 частини
першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими
вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори,
стороною в яких є боржник".
При цьому спеціальними нормами, що
визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті
20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до
юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення)
грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України,
а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого
органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Ураховуючи сутність і правову природу
спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при
розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції."
З огляду на викладене вимоги платника
податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за
характером і змістом відносин пов`язані саме з виконанням позивачем обов`язку
зі сплати податку та реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, що
унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед
перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить
про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду
саме за правилами адміністративного судочинства (05 липня 2023 року Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 580/1001/23, адміністративне провадження №
К/990/17420/23 (ЄДРСРУ № 112009214).
Якщо спір пов`язаний з компетенцією
податкового органу стосовно внесення до Реєстру заяв про повернення суми
бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми
бюджетного відшкодування, свідчить про публічно-правовий характер такого спору,
а тому цей спір не впливає на розмір або склад ліквідаційної маси боржника, або
на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права,
інтереси та (або) обов`язки, а отже цей спір належить до юрисдикції
адміністративних судів (28 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №
908/1719/21(908/852/22) (ЄДРСРУ № 112117780).
ВИСНОВОК: Отже, зі змісту наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду
дійшла висновку, що спори про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення відносяться
до юрисдикції адміністративного суду.
Таким чином, спір про стягнення з
боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, податкового боргу, підлягає вирішенню в порядку
адміністративного судочинства.
Матеріал по темі: «Суд уповноважений розглядати спори с фіскальним органом в
процедурі банкрутства»
Теги: банкрутство, ліквідація, оскарження ппр, податковий борг, справа про банкрутство, податкові спори, нур, рішення податкової, пдв, податковий борг, податкові накладні, виключення з ризикових, подання таблиці, зупинення
реєстрації податкових накладних, реєстр накладних, пояснення, ризикові
контрагенти, оскарження рішення комісії, розшифрування, ПН, РК, податкова, ДПС,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар