06 липня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 917/234/21 (ЄДРСРУ №
112058133) досліджував питання щодо звернення стягнення на майно боржника, що
перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від
інших осіб.
Відповідно до
статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 1, 4
статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що
виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших
осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На
належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на
рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається
виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок
звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено
статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до
частини 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що
розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або
державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які
належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється
зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно з
положеннями статті 53 Закону України "Про виконавче провадження"
виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших
осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені
особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості
про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони
повинні передати боржнику (частина 1). Після надходження відомостей про
наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на
нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо
особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні
такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку (частина 2).
Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у
таких осіб у присутності понятих (частина 3). На належні боржникові у разі
передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших
фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду
в порядку, встановленому цим Законом (частина 4).
Системний
аналіз приписів статей 53, 56 Закону України "При виконавче
провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України
свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно
(грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного,
своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою
фактичного виконання рішення суду.
При цьому, за
своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними,
судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між
альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з
яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових
питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з
урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.
Під час
розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим
особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України
предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен
підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського
процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду
та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які
виконавець просить звернути стягнення.
Послідовна та
стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо
застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України
висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у
складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №
910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 13.10.2020 у справі №913/526/17, від 18.06.2021 по справі №910/20504/16.
Між тим,
постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
12.08.2019 у справі №902/1260/15, від
03.07.2019 у справі №927/313/18 стосуються
правових висновків щодо можливості оскарження ухвал про відмову у
зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.
Водночас,
виходячи з положень частини 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу
України, при розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт
існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим
рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку
доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також
з`ясувати обставини непропуску строку позовної давності для відповідної вимоги
боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.
Спірність
заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за
суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд
повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в
рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336
Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед
кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість
саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті
спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16).
ВИСНОВОК: Під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що
належать іншим особам, предметом дослідження суду має бути факт наявності
заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам
ст. ст. 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та
факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які
виконавець просить звернути стягнення.
Матеріал по
темі: «Звернення стягнення на не
зареєстроване нерухоме майно боржника»
Теги: заміна сторони, звернення стягнення на грошові кошти, виконавче
провадження, стягнення, виконання судового рішення, виконавчий напис,
відповідальність виконавців, передача справи, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар