Належність та ефективність вимоги про визнання недійсними протоколу й акта
про проведені електронні торги
4 липня 2023
року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21 (ЄДРСРУ №
112406155) досліджувала питання щодо належності та ефективності вимоги про
визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги.
Велика Палата
Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на
прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу
права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому,
враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення
таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650,
655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів
купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких
договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не
встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з
їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2
листопада 2021 року у справі № 925/1351/19
(пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі №
438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року
у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
Набуття майна
за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу,
за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право
примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор
електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з
наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених
електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор
цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5
червня 2018 року у справі № 910/856/17
(пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі №
438/610/14-ц (пункт 56)).
Оскільки продаж
майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних
умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не
протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про
визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним
способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо
оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див.
постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022
року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
ВИСНОВОК: З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги:
«про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги».
Вимогу про
визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про
визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише
за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо
позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.
Матеріал по
темі: «Зупинення примусових торгів шляхом
забезпечення позову про їх недійсність»
Теги: електронні торги, електронний аукціон, сетам торги, продаж майна,
спільна власність, оцінка нерухомості, оскарження оцінки, покупець, боржник,
виконавча служба, звернення стягнення, примусова реалізація, фіксована ціна,
порушення торгів, правочин, судова пракика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар