Обшук житла чи огляд місця події за згодою орендаря приміщення (не
титульного власника) без звернення до слідчого судді та отримання відповідного
дозволу
20 червня 2023 року Верховний Суд
колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках
справи № 756/16122/21, провадження № 51-641
км 23 (ЄДРСРУ № 111772574) досліджував питання щодо обшуку / огляду місця події
житла за згодою орендаря (не титульного власника) без звернення до
слідчого судді та отримання відповідного дозволу.
Згідно з ч.ч. 1–2 ст. 30 Конституції
України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи,
проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У
невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з
безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину,
можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого
володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.
У Кримінальному процесуальному кодексі
України (далі – КПК України) зазначено, що обшук проводять на підставі ухвали
слідчого судді місцевого загального суду.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК
передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і
основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які
потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його
суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського
або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування
такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи
пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від
давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням
цього права; порушення права на перехресний допит (04 травня 2023 року
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального
суду в рамках справи № 210/3050/20,
провадження №51-4714км21 (ЄДРСРУ № 110999485).
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК
України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку,
встановленому цим Кодексом.
Так, огляд місця події - це слідча дія, яка має
на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події,
виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру
події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а
також джерелом отримання доказів
За змістом статей 214, 223, 237 КПК
України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання)
доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному
провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального
провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що
здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує
інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній
процесуальній формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України
огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього
Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
За наявності згоди особи,
яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого
судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Більш того, як вже неодноразово
зазначав суд касаційної інстанції, положення ст. 223 КПК України не мають на
меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого
втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму
житлі або іншому володінні. Термін «особа,
яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке
коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на
певних договірних чи інших законних підставах (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного
Суду від 08 грудня 2020 року (справа № 278/1306/17), від 01 листопада 2022 року
(справа № 344/2995/15-к)).
Велика Палата Верховного суду в
постанові від 23 листопада 2021 року у справі №
359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21 ЄДРСРУ № 101829985) звернула
увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння.
Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать
власнику майна (ч. 1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним
володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у
зв’язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання
не набула права власності. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується
державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним
(законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує,
неправомірним (незаконним) бути не може.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що
коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на
порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не
лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося
на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в
ході кримінального провадження[Постанови від 14 травня 2020 року у справі № 279/3434/17 (ЄДРСРУ № 89345735) та від 28 січня
2020 року у справі № 456/2742/15-к (ЄДРСРУ №
87672451)].
Для цього сторона, крім іншого, має
продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у
межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним
законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного
порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом
(13 червня 2023 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду в рамках справи №
461/5454/14-к, провадження № 51-907км23 (ЄДРСРУ № 111647922).
Право слідчого, прокурора на
проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох
випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) без постановлення такої ухвали на підставі добровільної згоди власника
житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали
слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя
людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у
вчиненні злочину (Постанова Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі № 573/2028/19).
Як роз’яснив Верховний Суд, під
«невідкладними випадками» потрібно розуміти лише такі зазначені у ч. 3 ст. 233
КПК виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого
володіння особи та унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК,
відповідного дозволу слідчого судді (див. постанови Верховного Суду від 24.03.2020
у справі № 755/5825/18 та від 05.04.2023 у
справі № 683/1200/18).
ВИСНОВОК: Процесуальний Закон встановлює, що ніхто не має права
проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише
за добровільною згодою
особи, яка ними володіє, отже навіть з таким формулювання
прискіпливому вивченню підлягають як і сам «володілець-орендар» або
суб’єкт/об’єкт обшуку, так і правова підстава володіння – договір оренди,
зокрема: предмет, права і обов’язки сторін, строки оренди, державна/нотаріальна
реєстрація і т.і.
Матеріал по темі: «Проведення
обшуку оперативним працівником за дорученням слідчого»
Немає коментарів:
Дописати коментар