Особливості відшкодуванню моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями,
діями чи бездіяльністю органів державної влади
13 липня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 454/289/22,
провадження № 61-2200св23 (ЄДРСРУ № 112202578) досліджував питання щодо
відшкодуванню моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до
статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56
Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,
завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні
ними своїх повноважень.
На підставі
вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку
встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до
статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо
інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних
стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою
щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової
репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового
відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності
і справедливості.
Аналіз статей
11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом
підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання
моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди
виникає за таких умов: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність
поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; 3) наявність причинного зв`язку
між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом
- моральною шкодою; 4) вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода,
завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини,
крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода
відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або
юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної
небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,
незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного
застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення
адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших
випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Статті 1173,
1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для
розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та
посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та
органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не
заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного
правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для
притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення
шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та
причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність
цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові
Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №
197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням
заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов
настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним
як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу
справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий
зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є
наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.
Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний
зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної
правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка
завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна
не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний
зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути
безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових
факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою
підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої
рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що
включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала,
причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого
самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок
доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового
зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових
є підставою для відмови у задоволенні позову.
(!!!) Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх
складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та
апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу
посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями
(бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Моральна шкода
полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних
дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука,
тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості,
тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи
погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають
негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або
приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх
обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність,
тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких
випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.
У справах про
відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого
самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії
(рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні
емоції позивача рівня страждання або приниження, установити
причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування
спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019
року в справі № 464/3789/17).
При цьому в
деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести
наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача
шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (постанова
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду у справі № 638/12794/16-ц
від 25.03.2020).
Втім, 13 липня
2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 640/24641/20,
адміністративне провадження № К/9901/37549/21 (ЄДРСРУ № 112184706) вказав, що з
огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу
державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення
реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства
саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар
спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності
(нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.
Згідно з
постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду у справі №
522/11325/16-ц від 26.08.2020 якщо в відповідному законі чи іншому
нормативному акті зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок
держави), то поряд із відповідним державним органом суд має
притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства
України.
У постанові
Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №
641/5005/20 (провадження № 61-19219св21) зазначено, що «суд, здійснюючи
нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній
діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та
інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що
має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у
процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може
свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути
підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке
рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а
мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При
встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи
бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди
необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди
та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями
(бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
ВИСНОВОК: Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести
наявність усіх складових елементів правопорушення, при цьому, надати в суд
належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння моральної шкоди та
причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та
моральною шкодою.
Матеріал по
темі: «Моральна шкода при ДТП»
Теги: відшкодування матеріальної шкоди, моральна шкода, середньомісячного
заробітку, інфляційних втрат, витрат на правову допомогу, завданої незаконними
діями правоохоронних органів, досудового слідства, суду, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар