Особливості відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної
небезпеки
13 липня 2023 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 203/2786/17, провадження №
61-3193 св 23 (ЄДРСРУ № 112202562) досліджував питання щодо особливостей
відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Стаття 3 Конституції України визначає,
що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 23 ЦК України
кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок
порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа
зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо
моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю
фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода
відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або
юридичної особи, яка її завдала.
Моральна шкода полягає у стражданні або
приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та
приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх,
занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність,
інші негативні переживання (13 липня 2023 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках
справи № 454/289/22, провадження № 61-2200св23 (ЄДРСРУ № 112202578).
Відповідно до частини першої статті
1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім
працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до частини другої статті
1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується
її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також
особам, які проживали з нею однією сім`єю.
При цьому слід враховувати, що особливі
правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими
властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом
підвищеної небезпеки.
У постанові Великої Палати Верховного
Суду від 05 грудня 2018 року у справі №
426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує
транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових)
обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на
відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір
підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе
відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому
випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки -
роботодавець.
(!!!) Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій
підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця,
відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не
безпосередньо винним водієм.
Головною особливістю
відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець
небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати
завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими
є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК
України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює
діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено
обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або
умислу потерпілого (частина п`ята).
Під непереборною силою необхідно
розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1
частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну
поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає
настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого
сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини
потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від
ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено
законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 1193
ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною
особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди
завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про
зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого
застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі,
однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність
потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху
тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена
потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у
кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин
справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей
потерпілого, його стану тощо).
Згідно з частинами третьою-четвертою
статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода
відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір
грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від
характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення
здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня
вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне
значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і
справедливості. Моральна
шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає
відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Гроші виступають еквівалентом моральної
шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному
розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір
відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б
наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При
визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її
обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого
майнового еквіваленту. Тому грошова
сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її
визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних
страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх
реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є
підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги
розумності і справедливості.
А зобов`язання про компенсацію
моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди;
протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність
причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної
шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної
шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди,
відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність
моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність
протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.
Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує
зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану
моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана
протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Подібні правові висновки викладено у постановах
Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №
487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в
справі № 686/13188/21 (провадження №
61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі №
336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
По своїй суті зобов`язання про
компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на
всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо
способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи,
що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної
шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб,
строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли
домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації
моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц
(провадження № 61-18013сво18).
Розмір відшкодування моральної шкоди
перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими
немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю
переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати
Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №
477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
ВИСНОВОК: Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а
визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин
справи.
Матеріал по темі: «Віднесення автомобіля, який не рухається, до джерела
підвищеної небезпеки»
Теги:
ДТП, дорожньо – транспортна пригода, возмещение, взыскание, ответственность,
страховка, договір страхування, обязанность, страховщик, полис, КАСКО, договор,
регресс, суброгация, суд, защита, позов, иск, обжалование, выплаты, страховой
случай, франшиза, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар