Право вимоги за договором позики у порядку спадкування

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд щодо переходу право вимоги за договором позики у порядку спадкування

01 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 757/17779/22-ц, провадження № 61-4053св26 (ЄДРСРУ № 137916012) досліджував питання щодо переходу право вимоги за договором позики у порядку спадкування.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. 

Сам собою факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. 

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд. 

У разі встановлення факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним (25 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 182/1802/22, провадження № 61-7000св25 137690837).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ВИСНОВОК: Право вимоги за договором позики у порядку спадкування переходить до спадкоємця, що відповідає положенням статей 1218, 1219 ЦК України.

 

Матеріал по темі: «Зобов’язання з договору позики або розпискою про отримання грошей в борг»

 

Теги: безгрошова розписка, безгрошовий договір позики, повернення боргу, іпотечне застереження, боргова розписка, договір позики, займ, долг, деньги в долг, курсова різниця, пеня, штрафні санкції, інфляційні втрати, стягнення боргу, позика, судова практика, Адвокат Морозов

Право прийомних батьків загиблого військовослужбовця на отримання грошової допомоги

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Право прийомних батьків військовослужбовця, як членів сім`ї останнього, на отримання одноразової грошової допомоги

30 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 620/59/25, адміністративне провадження № К/990/36351/25 (ЄДРСРУ № 137871592) досліджував питання щодо права прийомних батьків військовослужбовця, як членів сім`ї останнього, на отримання одноразової грошової допомоги

Закон № 2011-XII визначає коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Згідно з статтею 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець встановив виключне коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. До такої категорії осіб належать: 1) батьки; 2) один із подружжя, який не одружився вдруге; 3) діти, які не досягли повноліття; 4) утриманці загиблого (померлого). Більш широкому тлумаченню норма статті 16-1 Закону № 2011-XII не підлягає.

Верховний суд звертає увагу, що позивачка помилково розширює коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зазначаючи членів сім`ї.

(!) Зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №280/1098/25, від 02.06.2026 у справі №560/9476/25.

Відповідно до статті 256-1 Сімейного кодексу України прийомна сім`я - сім`я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з статтею 256-2 Сімейного кодексу України прийомні батьки - подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні батьки несуть обов`язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу. Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.

Частиною третьою статті 256-3 Сімейного кодексу України передбачено, що прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім`ї до досягнення 18-річного віку. Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти можуть, за їх вибором, продовжити проживати і виховуватися у цій прийомній сім`ї до закінчення такого закладу.

Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, за їхнім вибором можуть продовжити проживати та виховуватися у прийомній сім`ї до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Частиною першою статті 6 Сімейного кодексу України передбачено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

ВИСНОВОК: Відповідно, якщо загиблий військовослужбовець досяг повноліття, то з цієї дати права та обов`язки прийомних батьків припинилися (вони не відносяться до категорії батьків в розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII), відповідно, і статус загиблого також змінився.

  

 

Матеріал по темі: «Встановлення факту перебування особи на утриманні з метою грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця»

 

 

 

 

Апеляційне оскарження ухвали про відмову в поновленні строку на подання відзиву

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на подання відзиву

28 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Касаційного цивільного суду в рамках справи № 543/671/25, провадження № 61-12801св25 (ЄДРСРУ № 133750183) досліджував питання щодо апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на подання відзиву.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Положеннями частини першої статті 353 ЦПК визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Так, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (пункт 10 частини першої статті 353 ЦПК України).

ВИСНОВОК: Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у поновленні строку на подання відзиву може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України.

 

 

Матеріал по темі: «Наслідки вирішення спору за наявності нерозглянутого клопотання»

 

 

Теги: ухвала, суд, відзив, поновлення строку, апеляційне оскарження, судовий процес, Верховний суд, Адвокат Морозов