Ініціатор визнання податкового боргу безнадійним та його списання при банкрутстві ФОП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Визначення суб`єкта, який вправі ініціювати питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання в процедурі банкрутства ФОП 

27 травня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в рамках справи № 908/1194/24 (ЄДРСРУ № 137027613) досліджував питання щодо визначення суб`єкта, який вправі ініціювати питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ. 

Аналіз положень КУзПБ свідчить, що процедура реструктуризації боргів боржника здійснюється під судовим контролем, а питання, пов`язані з визначенням складу та правової долі кредиторських вимог, можуть порушуватися як учасниками справи, так і вирішуватися судом з власної ініціативи у межах здійснення повноважень щодо ведення процедури неплатоспроможності. 

Провадження у справах про неплатоспроможність за своєю правовою природою не зводиться виключно до класичного позовного спору між сторонами, оскільки КУзПБ передбачає активну участь господарського суду та арбітражного керуючого у встановленні обставин, необхідних для належного перебігу процедури, перевірки майнового стану боржника, формування реєстру вимог кредиторів та вирішення питань щодо подальшого руху справи. 

Арбітражний керуючий у процедурі реструктуризації боргів відповідно до положень КУзПБ здійснює перевірку декларації боржника, аналіз його майнового стану, розгляд заявлених кредиторських вимог, організовує проведення зборів кредиторів та подає суду звіти і відомості, необхідні для здійснення судового контролю у справі про неплатоспроможність фізичної особи. 

(!) При цьому звернення арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) з питанням про застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не є здійсненням представництва інтересів боржника проти кредитора. Таке звернення може мати процесуальне значення лише у межах виконання керуючим реструктуризацією покладених на нього функцій щодо організації процедури реструктуризації, аналізу майнового стану боржника, розгляду заявлених кредиторських вимог та подання суду відомостей, необхідних для здійснення судового контролю. 

Частина 2 ст. 125 КУзПБ не містить вказівки на виключного суб`єкта звернення із заявою про визнання податкового боргу безнадійним та його списання. З урахуванням положень ст.ст. 113, 119, 122, 123, 126 КУзПБ відповідне питання може бути порушене учасниками справи про неплатоспроможність, зокрема боржником, кредитором, у тому числі контролюючим органом, а також керуючим реструктуризацією у межах його процесуальної функції та повноважень, визначених КУзПБ. 

Остаточне вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ належить господарському суду в межах здійснення судового контролю за процедурою реструктуризації боргів боржника.

ВИСНОВОК: Ініціювати питання про визнання податкового боргу безнадійним та його списання на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ в процедурі банкрутства ФОП може: боржник, кредитор, у тому числі контролюючий орган, а також керуючим реструктуризацією.

 

 

Матеріал по темі: «Списання безнадійного податкового боргу в процедурі банкрутства ФОП»

 

 

 

 

ТЕГИ: податкова застава, податковий борг, банкрутство, КУзПБ, ФОП, відчуження майна, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов

Безнадійний податковий боргу в процедурі банкрутства ФОП

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Значення Порядку № 220 (списання безнадійного податкового боргу) в поєднанні з КУзПБ в процедурі банкрутства ФОП 

27 травня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в рамках справи № 908/1194/24 (ЄДРСРУ № 137027613) досліджував питання щодо значення Порядку № 220 (списання безнадійного податкового боргу) в поєднанні з КУзПБ в процедурі банкрутства ФОП. 

 

Правова природа безнадійного податкового боргу 

Відповідно до ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції та пеня, нараховані на такий борг. 

Пункт 101.2 ПК України містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним. Зокрема, згідно з пп. 101.2.1 п. 101.2 ст. 101 ПК України безнадійним є податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута. 

Судова палата зауважує, що загальні підстави та критерії визнання податкового боргу безнадійним визначені ПК України (зокрема ст. 101), а процедурний механізм його списання врегульований Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 №220 (далі - Порядок №220). Водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи питання застосування наслідків щодо податкового боргу вирішується з урахуванням спеціального регулювання КУзПБ, який встановлює особливості розгляду та наслідки судових процедур щодо боржника, у тому числі у частині, що стосується податкового боргу.

 

Значення Порядку №220 та межі його застосування 

Реалізація положень ст. 101 ПК України здійснюється з урахуванням Порядку №220, який регламентує порядок списання безнадійного податкового боргу на підставі передбачених ПК України підстав та відповідних судових рішень у справах про неплатоспроможність. 

У справах про неплатоспроможність фізичної особи застосовуються приписи КУзПБ як спеціального закону: ч. 2 ст. 125 КУзПБ передбачає визнання податкового боргу безнадійним та його списання саме у процедурі реструктуризації боргів, що не зводиться виключно до наслідків завершення провадження. 

Згідно з п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. 

Відповідно до п. 87.10 ст. 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з КУзПБ без застосування норм ПК України. У цьому зв`язку слід розмежувати: судове встановлення підстав застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ та подальшу організаційно-адміністративну реалізацію списання контролюючим органом за Порядком №220. 

Водночас наведене не виключає врахування положень ПК України для встановлення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення, узгодженості грошового зобов`язання та строку його сплати, оскільки КУзПБ не містить самостійного визначення поняття "податковий борг" і не встановлює правил формування такого боргу.

Отже, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ приписи ПК України використовуються не як порядок погашення конкурсних вимог, а як нормативна основа для кваліфікації податкового зобов`язання та встановлення моменту набуття ним статусу податкового боргу. 

З огляду на підзаконний характер Порядку №220 його приписи не можуть звужувати або змінювати правові наслідки, прямо встановлені законом. Частина 2 ст. 125 КУзПБ є спеціальною нормою, яка визначає правовий режим податкового боргу саме у процедурі реструктуризації боргів боржника. 

ВИСНОВОК: Порядок №220 у справах цієї категорії застосовується як механізм реалізації контролюючим органом результату, визначеного судовим рішенням у справі про неплатоспроможність (зокрема, для належного відображення списання в облікових системах та прийняття відповідних адміністративних рішень), і не підміняє собою судове встановлення юридичних підстав застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ.

  

 

Матеріал по темі: «Різниця податкового боргу від безнадійного податкового боргу»

 

 

 

ТЕГИ: податкова застава, податковий борг, банкрутство, КУзПБ, ФОП, відчуження майна, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов

Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі та розподіл коштів

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд:  відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, може відбуватися тільки за згодою контролюючого органу

21 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 925/362/20 (ЄДРСРУ № 131966873) досліджував питання щодо відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Право податкової застави контролюючого органу виникає в момент виникнення податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов`язаннями. Податкове зобов`язання узгоджується при подачі платником податку декларацій (уточнюючих розрахунків) через отримане податкове повідомлення-рішення. Відповідно до п.89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Пунктом 90.1 статті 90 Податкового кодексу України визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Законом, дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, - є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з указаним Законом обтяження -  це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Податкова застава від звичайної відрізняється тим, що з`являється після невиконання зобов`язання, зокрема із сплати податків, штрафу, пені; кредитором є держава, яку представляє ДПС в особі податкового керуючого. Договору чи й згоди юридичної/фізичної осіб - платників податків на таку заставу не вимагається. Податкова застава є обов`язковою, не потребує письмового оформлення й виникає не через договірні відносини, а через пряму норму закону - п.88.2 стаття 88 Податкового кодексу України (абсолютні правовідносини за законом).

Реалізація майна з податковою заставою, яка по суті є обмеженням на розпорядження таким майном, у виконавчому провадженні здійснюється державним/приватним виконавцем з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та податкової застави, із врахуванням прав та обов`язків платника податків та податкового органу.

При цьому, слід враховувати  положення:

- пункту 3 частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якого для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо наявна письмова згода заставодержателя;

- пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, за змістом якого платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди;

- пункту 93.1.6 статті 93 Податкового кодексу України згідно з яким, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, зокрема, отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу;

- пункту 5 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості за наявності згоди іпотекодержателя (крім випадків, встановлених Законом України «Про іпотеку») або контролюючого органу (для податкової застави), у тому числі на відчуження або передачу на іншому речовому праві, поділ, об`єднання нерухомого майна або виділ частки з такого майна - у разі якщо обтяженням є іпотека, заборона відчуження, накладена у зв`язку з укладенням іпотечного договору, або податкова застава. Згода контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, не вимагається у випадку, передбаченому пунктом 92.4 статті 92 Податкового кодексу України.

Варто зауважити, що відчуження платником податків майна, що перебуває в податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна (п. 116.1 ст. 116 ПКУ).

У випадку якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за цінами, що не є меншими за звичайні. Кошти від такого відчуження мають бути направлені в повному обсязі для виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

ВИСНОВОК: Порядок узгодження продажу нерухомого майна платника, що перебуває в податковій заставі, може включати отримання згоди податкового органу на продаж, а також передачу коштів, отриманих від продажу, для погашення податкового боргу, що не суперечить податковому законодавству.

 

 

Матеріал по темі: «Відчуження майна, яке перебуває у податковійзаставі»

 

 

 

ТЕГИ: податкова застава, податковий борг, відчуження майна, безнадійний борг, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов

Припинення податкової застави на майно придбане через електронні торги

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: особливості та підстави припинення податкової застави на майно придбане через електронні торги

30 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 914/2949/24 (ЄДРСРУ № 130707906) досліджував питання щодо підстав припинення податкової застави на майно придбане через електронні торги.

За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

У пункті 89.2 статті 89 ПК України зазначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника наведено у статті 93 ПК України.

Так, згідно з пунктом 93.1 цієї статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

-       отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

-       визнання податкового боргу безнадійним;

-       набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

-       отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання;

-       отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

У пункті 93.2 статті 93 ПК України зазначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені ПК України, сум грошових зобов`язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов`язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв`язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акту опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.

Податкова застава виникає з дня виникнення податкового боргу і поширюється на майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У разі збільшення такого боргу податкова застава не припиняється, а продовжує діяти, тому акт опису майна складається на виконання рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу, але до суми, відповідної збільшеній сумі податкового боргу платника податків. Тому, ініційовані контролюючим органом після виникнення права податкової застави процедури, направлені на погашення платником податків податкового боргу, мають бути завершені і відсутні підстави для початку нових аналогічних процедур.

Такі висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15.

(!!!) До позивача податкова застава не застосовувалася, відтак він не є боржником, за яким обліковується податковий борг, у розумінні наведених норм ПК України.

При цьому позивач є добросовісним набувачем відповідного нерухомого майна, яке набуто ним за результатами проведених в межах виконавчого провадження електронних торгів. Процедура та результати їх проведення ніким не оспорені, а отже є дійсними.

У такому контексті відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

Тож, ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження, і такі обставини мають триваючий характер та перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном, то на підставі статті 391 ЦК  України заявлений ним позов підлягає задоволенню та припиняється відповідне обтяження.

Таким чином, не пов`язана з особою позивача податкова застава порушує його права, як власника майна, на розпорядження ним, а тому наявні підстави для її припинення.

Наведене повністю узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21 та від 27.06.2023 у справі № 907/568/22.

 

 

Матеріал по темі: «Припинення податкової застави з рухомого/нерухомогомайна придбаного на торгах»

 

 

ТЕГИ: податкова застава, податковий борг, відчуження майна, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов

Стягнення податкового боргу з державного або комунального підприємства

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Порядок та особливості стягнення податкового боргу з державного або комунального підприємства

02 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 140/10454/24, адміністративне провадження № К/990/12698/25  (ЄДРСРУ № 128581009) досліджував питання щодо особливостей стягнення податкового боргу з державного або комунального підприємства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. 

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У свою чергу, у пункті 96.2 статті 96 ПК України визначено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 96.3 статті 96 ПК України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що статтею 95 ПК України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків, який застосовується для всіх без винятку платників податку (серед іншого, державних або комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: 1) стягнути кошти, які перебувають у власності боржника, 2) а в разі їх недостатності - здійснити заходи щодо продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

Регламентований статтею 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Це випливає із зазначеного у статті 96 ПК України формулювання, яке прямо встановлює передумову для її застосування, а саме - у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна відповідного державного або комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу.

Тобто законодавець презюмує, що на момент застосування спеціального механізму, визначеного статтею 96 ПК України, контролюючим органом вже було здійснено заходи, передбачені статтею 95 цього Кодексу, зокрема, стягнуто наявні кошти та звернуто стягнення на майно підприємства, яке перебуває у податковій заставі, проте ці заходи виявилися недостатніми для повного погашення податкового боргу.

(!) Отже, застосування статті 96 ПК України є логічно наступною стадією примусового стягнення податкового боргу, що має додатковий, субсидіарний характер стосовно загального порядку, встановленого статтею 95 цього Кодексу.

Іншими словами, норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з державного чи комунального підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу. У зв`язку з цим контролюючий орган вимушений звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.

Так, положеннями статті 96 ПК України встановлено особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: 1) звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; 2) отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; 3) провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

Отже, визначена статтею 96 ПК України процедура застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 цього Кодексу, не призвела до погашення податкового боргу.

Таким чином, місцевий суд помилково застосував до спірних правовідносин статтю 96 ПК України, оскільки позовна заява пред`явлена не до органу місцевого самоврядування, у віданні якого перебуває відповідач, а безпосередньо до самого підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу.

Верховний Суд повторно акцентує увагу, що та обставина, що боржником є державне чи комунальне підприємство, не означає, що стягнення податкового боргу з такого платника податків має відбуватися виключно за особливою процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України. А механізм, передбачений статтею 96 ПК України, є лише додатковим способом погашення податкового боргу такої категорії підприємств, оскільки держава або територіальна громада має певні права, інтереси та обов`язки щодо таких суб`єктів господарювання.

ВИСНОВОК: Норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з державного чи комунального підприємства у порядку статті 95 цього Кодексу.

 

 

Матеріал по темі: «Погашення податкового боргу в разі банкрутства-ліквідації платника податків»

 

 

 

ТЕГИ: податкова застава, податковий борг, відчуження майна, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов

Штраф і пеня по безнадійному податковому боргу

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правова можливість стягнення контролюючим органом пені та штрафів по безнадійному податковому боргу

04 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 820/1105/18, адміністративне провадження № К/9901/65557/18 (ЄДРСРУ № 126377742) досліджував питання щодо стягнення пені та штрафів по безнадійному податковому боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Пунктом 129.1 ст. 129 ПК України окрім іншого визначено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Так, у відповідності до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 102.1. статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

ВИСНОВОК: Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного суду від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22 (адміністративне провадження № К/990/43722/23).

 

 

Матеріал по темі: «Різниця податкового боргу від безнадійного податкового боргу»

 

 

ТЕГИ: податкова застава, податковий борг, відчуження майна, податковий керуючий, опис майна платника податків, арешт майна, податкові спори, оскарження ППР, НУР, судова практика, Адвокат Морозов