21 червня 2023
року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №
905/1907/21, провадження № 12-1гс23 (ЄДРСРУ № 111742765) відступила від протилежних висновків КГС ВС,
викладених у постановах від 14.07.2022 у справі №
909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких КГС ВС відхилив доводи
прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень
здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із
закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням
на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування
та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними
або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального
підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на
яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських
відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого
самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.
В Україні
визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції
України).
Відповідно до
частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в
Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної
громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів
кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та
посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в
межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється
територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через
сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та
обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл,
селищ, міст.
Частиною другою
статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами
місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних
громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України,
цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими,
селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути
позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до
суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання
функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).
Територіальним
громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної
власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти,
землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі
банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств,
житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони
здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права,
рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права
комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та
обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють
управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні
потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної
громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших
суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у
територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди
безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи
уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини
перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).
Частинами
другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та
обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів
державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами
або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних
засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та
культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів
гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом
загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями
використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками
КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам
місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і
соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті
143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села,
селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого
самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують
програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх
виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних
одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують
комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за
їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до
їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми
соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів
та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які
формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між
територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів,
залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних
соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання;
вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі
статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні
права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої
компетенції, встановленої законом.
На території
відповідної області таким органом місцевого самоврядування є Рада.
Так як
використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та
стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального
використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне
витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним
органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів,
може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Отже, оскільки
засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада
в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а
також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність
та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за
договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла
наступного висновку:
Рада є особою,
уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту
інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів
держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням
коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Схожі висновки
викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №
904/123/22, від 26.10.2022 у справі №
904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
А приймаючи до
уваги, що у пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика
Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23
Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у
двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином
здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому
поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу
державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта
владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження
(див. пункт 27 зазначеної постанови).
ВИСНОВОК: Захист інтересів пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів
місцевого бюджету повинна здійснювати відповідна Рада, але якщо вона цього не
робить (або робить неефективно) у справу вступає прокурор.
P.s. Вказана
правова позиція вже застосовуються в судовій практиці, чому слідує приклад
постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду від 11 липня 2023 року у справі №
917/1291/22 (ЄДРСРУ № 112117820).
Матеріал по
темі: «Представництво прокурором в суді
державних підприємств»
Теги:
представництво інтересів держави прокурором, позов прокурора в інтересах
громади, виключні підстави, звернення прокурора до суду, представництво
прокуратурою, прокурор в інтересах міської ради, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар