Особливості та правове регулювання виділу (поділу) у натурі частки із
майна, що є у спільній частковій власності
13 липня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 583/2924/20,
провадження № 61-9357св22 (ЄДРСРУ № 112202575) досліджував питання щодо виділу
(поділу) у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до
частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується,
розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо
свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з
частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із
визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою
власністю.
Частинами
першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової
власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть
домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною
частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у
володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає
його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він
має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються
спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з
частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій
власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за
домовленістю між ними.
Відповідно до
статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,
що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного
майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті
183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від
інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його
частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право
на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав
таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником
у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ,
право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває
право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке
право підлягає державній реєстрації.
Системний
аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави
дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної
часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину,
яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого
будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо
кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із
самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість
переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають
розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно
можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням
конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних
часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого
зменшилася.
Відповідно до
статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою,
що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх
співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому
порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення
належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з
іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення
частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності
на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування
частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
У постанові
Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №
2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності
забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між
сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати
єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
Отже,
визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у
спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір
часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку
відповідно до часток співвласників.
Тому в подібних
спорах виникає доцільність проведення відповідної експертизи щодо можливості
виділення частки (09 березня 2023 року Верховний Суд, який діє у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/1402/20, провадження № 61-9588св22 (ЄДРСРУ №
109491595).
ВИСНОВОК: Враховуючи, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна
відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності
припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що
виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема
площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших)
співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення
(водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт
нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
Матеріал по
темі: «Виділ в натурі частки нерухомого
майна в складі якого є самобуд»
Теги: поділ, виділ, спільна власність, часткова, сумісна, нерухоме майно,
поділ будинку, частки в майні, спільна часткова власність, будівельна
експертиза, поділ в натурі, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар