Порядок та особливості прийняття спадщини неповнолітньою особою
28 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 742/2354/20, провадження № 61-19811св21 (ЄДРСРУ
№ 106517186) досліджував питання щодо порядку та особливостей прийняття спадщини
неповнолітньою особою.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України
провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на
час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу
спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття
спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за
законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга
спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців
попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними
спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259
цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу
право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за
життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його
пережив, та батьки.
Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право
на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та
дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 1268
ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час
відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом
строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від
неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність
якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови
від спадщини у встановленому законодавством України порядку.
Частиною третьою статті 1269 ЦК України передбачено право,
а не обов`язок особи, яка досягла чотирнадцяти років, на подання заяви
про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а частиною
четвертою цієї норми права конкретизовано, що подання відповідної заяви від
імені малолітньої, недієздатної особи має бути здійснено її батьками
(усиновлювачами), опікунами.
В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування
роз`яснено, що подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у
частинах 3, 4 ст.1269 ЦК України, слід вважати їхнім правом, здійснення якого
не суперечить нормі ч.4 ст.1268 цього Кодексу.
За змістом статті 1269 ЦК України спадкоємець, який
бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із
спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про
прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла
чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди
своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені
малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом
строку, встановленого для прийняття спадщини.
На підставі норм статей 1268-1269 ЦК України можна
дійти висновку, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від
того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття
спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої,
неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої
обмежена.
Для з`ясування обставини прийняття неповнолітньою
особою спадщини необхідно встановити факти, що:
- спадкоємець є дитиною спадкодавця;
- на час відкриття спадщини є неповнолітньою особою;
- неповнолітньою особою не подано заяви про відмову від прийняття
спадщини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 25
березня 2020 року в рамках справи № 686/2696/18,
провадження № 61-10218св19 (ЄДРСРУ № 88641511).
Основним законом, який визначає охорону дитинства в
Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення
реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та
всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є
Закон України «Про охорону дитинства» .
Частиною 1 статті 242 ЦК України визначено, що батьки
(усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх
дітей.
За змістом статей 17, 18 Закону України «Про охорону
дитинства» , а також статті 177 СК України батьки або особи, які їх замінюють,
не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до
закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або
державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав,
здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини
порукою, видавати письмові зобов`язання.
Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у
справі № 183/4406/16 зроблено висновок,
відповідно до якого частина четвертої статті 1268 ЦК України встановлює додаткові
гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а
також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими,
що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини,
а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені
батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування
(частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).
(!!!) Вказані норми закону не вимагають вчинення неповнолітньою особою або її
представниками дій щодо прийняття спадщини, у зв`язку із чим правові підстави
для визначення неповнолітнім додаткового строку для подання заяви про прийняття
спадщини відсутні.
ВИСНОВОК: Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність
якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови
від спадщини у встановленому законодавством України порядку.
Матеріал по темі: «Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, як поважна
причина пропуску строку»
Теги: спадок, спадкоємець, наследство, строк на
прийняття спадщини, порушення строку, додатковий строк для прийняття спадщини,
заява, нотаріус, суд, поважні причини пропуску, заповіт, завещание, спадкування
за законом, частки спадщини, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар