Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками
цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в
тому числі вироку)
29 вересня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 757/64000/16-ц,
провадження № 61-7655св22 (ЄДРСРУ №106558470) досліджував питання щодо
укладання цивільно-правового договору (дарування) для уникнення сплати боргу
або виконання судового рішення (в тому числі вироку).
Відповідно до
статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно із
статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в
момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами
першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо
недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша
заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Згідно зі
статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник)
передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні
(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з
частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин,
який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим
правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Однією з
основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті
3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути
добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що
характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони
договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами
другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа
зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,
завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що
вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в
інших формах.
Боржник
(дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на
користь іншої особи після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми
позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора,
оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора
і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому
правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують
конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до
зловживання правом.
Як наслідок, не
виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення
стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного
законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання
правом (частина третя статті 13 ЦК України).
У
постанові від 03 липня 2019 року у справі №
369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду
у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що фіктивний правочин
характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають
заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як
укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання
цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок
погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що
безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у
власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний
судом недійсним.
ВАЖЛИВО:
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір
дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для
уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).
Будь-який
правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із
погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає
бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності
та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин,
за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини,
що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та,
відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного
законодавства.
Наведений
правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року
у справі № 405/1820/17.
У постанові
Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №
489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений
боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості
перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має
ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак
фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).
При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив
майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на
уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути
визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
У постановах
Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №
910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції
частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у
реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди
іншій особі, є формою зловживання правом.
Боржник не є
абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме
неплатоспроможним перед своїми кредиторами (14 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
369/8077/19, провадження № 61-21207св21 (ЄДРСРУ №106315448).
Про зловживання
правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його
призначенню проявляється в тому, що: особа (особи)
"використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні
наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою
певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо
пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших
суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або
умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша
особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які
"потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і
як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав
інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не
вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або
вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (23 червня 2022 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 263/16179/18,
провадження № 61-13235св21) .
ВИСНОВОК: Приватно-правовий інструментарій не повинен
використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу
(коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу
(коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Матеріал по
темі: «Фіктивний та фраудаторний (на шкоду кредиторам) правочин»
Теги: фіктивний правочин, фиктивная
сделка, последствия сделки, недействительность сделки, недійсність угоди,
наслідки недійсного правочину, реституція, нікчемний, договір, приховання
правочину, судебная защита, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар