Правильність визначення дати ухвалення судового рішення проведеного «без»
або «за» участю сторін для подальшого його оскарження
05 вересня 2022
року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 1519/2-5034/11, провадження
№ 61-175сво21 (ЄДРСРУ № 106404256) досліджував питання щодо визначення дати
ухвалення судового рішення проведеного «без» або «за» участю сторін.
Згідно з
пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами
судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених
законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний
Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що
належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує
відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і
громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський
суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити
належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а
також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми
застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо
сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47,
ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський
суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом
1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний
судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд
було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про
слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона
вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним
законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана
в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання,
але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v.
RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Гласність і
відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є
однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини
третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до
частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку
письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не
передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не
проводиться.
Частинами
першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство
здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права
щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно зі
статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема,
брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо
питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань,
доводів і міркувань інших осіб.
Про місце, дату
і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті
211 ЦПК України).
У частині
другій статті 247 ЦПК України передбачено, що фіксування судового засідання
технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове
засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього
Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи,
фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу
не здійснюється.
Відповідно до
пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України у разі необхідності в
резолютивній частині також вказується про дату складення повного судового
рішення.
Згідно з
частиною першою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому
засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну
частини рішення суду.
У разі неявки
всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або
розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує
рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Датою ухвалення
рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено -
повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності
учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята
статті 268 ЦПК України).
Справа
розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для
розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями,
встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції
здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків,
передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК
України).
У частині
першій статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за
результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35
(порядок вирішення питань при колегіальному розгляді справи) і глави 9 «Судові
рішення» розділу ІІІ «Позовне провадження» цього Кодексу з особливостями,
зазначеними у статті 382 (постанова суду апеляційної інстанції) цього Кодексу.
Згідно зі
статтею 383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за
правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.
Для приватного
права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та
властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту,
тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні
спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Великої Палати
Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №
209/3085/20 (провадження № 14св182цс21), постанову Верховного Суду у
складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в
справі № 520/1185/16-ц (провадження №
61-28728сво18), постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013вс20).
Тлумачення
вказаних норм свідчить, що:
- слід розмежовувати порядок проголошення судового
рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове
засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників
справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить
від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у
присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове
рішення було складено чи складання повного судового рішення було
відкладено;
- загальний порядок ухвалення рішення
застосовується, якщо розгляд справи відбувся з викликом учасників і вони
брали участь у судовому засіданні. Зокрема, суд виходить до нарадчої
кімнати (частина перша статті 244 ЦПК України); у нарадчій кімнаті суд
приймає, складає та підписує рішення (повне чи скорочене) (частина друга
статті 259 ЦПК України); повернувшись із нарадчої кімнати, суд проголошує
рішення (повне чи скорочене) (частина перша статті 268 ЦПК України); датою
ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке
рішення проголошено - повне чи скорочене) (перше речення частини
п`ятої статті 268 ЦПК України); копії повного судового рішення вручаються
учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після
проголошення такого рішення (частина перша статті 272 ЦПК України); у разі
проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового
рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за
їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого
судового рішення (частина друга статті 272 ЦПК України); у разі
проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин
рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частина шоста
статті 268 ЦПК України). Проголошення судового рішення передбачає надання
публічності такому рішенню, дотримуючись принципу гласності судового
процесу. Тобто проголошення судового рішення відбувається публічно або у
закритому судовому засіданні лише під час перебування учасників справи у
судовому засіданні у залі суду;
- у разі розгляду судом справи без виклику
учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились,
ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з
урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою
ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове
засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується
(частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата
складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті
268 ЦПК України);
- у передбачених нормами ЦПК України випадках повне
судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено
судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового
рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата
вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового
рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення,
датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено
судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не
відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового
рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого
рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в
яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена
як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового
засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі
учасники такої справи;
- з урахуванням розумності положення частини п`ятої
статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення
судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати
датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та
вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.
Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати
складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання
та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням
прав сторін.
ВИСНОВКИ:
1.
За участю
сторін: датою ухвалення судового рішення є дата його
проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи
скорочене);
2.
Без виклику
учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання
повного судового рішення.
Матеріал по
темі: «Розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням
учасників справи»
Немає коментарів:
Дописати коментар