29 червня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 495/3521/18,
провадження № 61-18535св21 (ЄДРСРУ № 105036612) досліджував питання щодо
особливостей розпорядження нерухомим майном що є об`єктом спільної власності.
Поняття, зміст
права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319
Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право
власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника
з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи
всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику
захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним
правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм
майном.
Володіння та
розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої
особливості.
Згідно із
статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб
(співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто
право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на
один об`єкт.
Відповідно до
статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту
вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з
часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не
певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Відповідно до
частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися
про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою
власністю.
Частиною
третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право
на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в
натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною першою
статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки
із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї
норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у
власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної
власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
(!!!)
Вид майна, що перебуває у спільній частковій
власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до
частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного
майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті
183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від
інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його
частки.
Питання щодо
поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК
України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності,
може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У
разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової
власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у
спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.
(!!!) Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та
«виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній
частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини
спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини
спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для
співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли
майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді
має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від
виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному
майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної
часткової власності на нього припиняється.
До аналогічних
висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у
справі № 501/2148/17 (провадження №
61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі №
310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).
Крім того,
Верховний Суд України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року у справі №6-12цс13 також дійшов висновку, що у разі виділу
співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників
спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі
частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності
припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної
власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність
припиняється для всіх її учасників.
При цьому слід
ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в
порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного
нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить
на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної
часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена
окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших)
співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення
(водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт
нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен
зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу,
тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який
залишається у власності відповідача.
Виділ часток
(поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є
можливим, якщо кожній зі сторін (власнику, що виділяється, та власнику (власникам),
що залишаються) може бути виділено частину будинку із самостійним виходом
(квартиру), яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших)
співвласників, мати окрему систему життєзабезпечення (водопостачання,
водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна
в розумінні ст.181 ЦК України, або у разі, коли є технічна можливість
переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають
розміру часток співвласників у праві власності.
Таким чином, суд
повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу
(відповідачам), тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого
майна, який залишається у власності відповідача (відповідачів). Якщо виділ
(поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток
співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути
проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації
співвласнику, частка якого зменшилась. Допустимим доказом про технічну
можливість поділу (виділу) в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок
експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної
можливості такого поділу (виділу).
Відтак
визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у
спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір
часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку
відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової
власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в
ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати
співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру
й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди
господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського
призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку,
перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в
рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через
невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність
денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу)
співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд
стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну
часток у праві власності на будинок.
Окрім того, при
вирішенні спору про поділ (виділ) в натурі нерухомого майна необхідно
враховувати, що згідно норм чинного законодавства не підлягають поділу (виділу)
об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані
(реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, оскільки самочинно
збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути і
предметом поділу (виділу) згідно з нормами стст.364, 367 ЦК України.
Наведені вище
правові висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові
Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі №344/8200/14-ц, а також у постановах Верховного
Суду від 10 лютого 2021 року по справі №445/442/16-ц,
від 21 травня 2021 року по справі №592/6413/18,
від 15 листопада 2021 року по справі №279/790/18,
від 12 січня 2022 року по справі №127/18807/19,
від 31 березня 2022 року по справі №289/852/18,
від 05 квітня 2022 року по справі №135/183/18,
від 21 квітня 2022 року по справі №509/3687/16-ц,
від 10 травня 2022 року по справі №592/9330/16-ц,
від 12 травня 2022 року по справі №524/7671/16-ц,
від 17 травня 2022 року по справі №570/2438/19,
від 20 травня 2022 року по справі №490/3703/19,
від 08 червня 2022 року по справі №477/878/19,
від 29 червня 2022 року по справі №466/3008/17,
від 29 червня 2022 року по справі №495/3521/18.
ВИСНОВОК: Виділ частки у нерухомомоу майні, яке належать сторонам на праві спільної
часткової власності лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього
майна в натурі між сторонами, в разі якого право спільної часткової власності
на нього припиняється.
Аналогічна
правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у
справі № 711/1330/20, провадження №
61-8001св22 (ЄДРСРУ № 106878529).
Матеріал по
темі: «Відчуження частки спільної часткової власності без згоди
співвласника»
Теги: поділ, виділ, спільна власність, часткова, сумісна, нерухоме майно,
поділ будинку, частки в майні, спільна часткова власність, будівельна
експертиза, поділ в натурі, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар