06 жовтня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 903/988/20 (ЄДРСРУ №
106774339) досліджував питання щодо підстав та моменту виникнення солідарної
відповідальності керівника боржника у разі несвоєчасного звернення до
господарського суду з заявою про банкрутство.
Суть спору: Заява ліквідатора банкрута про визнання керівника таким, що порушив вимоги
ч. 6 ст. 34 КУзПБ щодо звернення до господарського суду у місячний строк із
заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до
положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк
звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у
справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до
неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед
іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках,
передбачених цим Кодексом (абзац 1 ч. 6). Якщо керівник боржника допустив
порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення
вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених
вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у
справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі
господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх
вимог до зазначеної особи (абзац 2 ч. 6).
Таким чином, з
введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець, як новелу у спеціальному
нормативному акті з питань банкрутства, запровадив солідарну відповідальність у
разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до
господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності), визначивши
суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та
встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.
Притягнення
керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника
до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом
відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та
явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного
боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують
права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів
боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником
юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна)
боржника.
Матеріал по
темі: «Додаткова (субсидіарна) відповідальність боржника -
юридичної особи»
Солідарна
відповідальність керівника боржника - це вид
спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при
здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не
звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози
неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за
незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення
такого порушення ухвалою господарського суду.
Сутність
солідарної відповідальності полягає у
залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється
провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання
грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення
прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан
неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом
зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини
(хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити
наявні в них вимоги до боржника.
Тлумачення
змісту ч. 6 ст. 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є
виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник,
оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої
відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час
відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.
Підставами
покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до
абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ є порушення керівником боржника
визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до
господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється
судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
(!) До предмету доказування при вирішенні
питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної
відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких
обставин:
- виникнення
обставин, визначених абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУЗПБ щодо загрози
неплатоспроможності боржника;
- моменту
виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту
неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі
про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;
- обсягу
грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності
боржника.
(!) Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності
таких умов - юридичних фактів:
- порушення
визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду
із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у
боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Матеріал по
темі: «Солідарна відповідальність керівника та засновника боржника
ТОВ»
Обов`язок
керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент,
коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах,
у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності
боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності
останнього.
Бездіяльність
керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку
щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною,
спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як
приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси
держави.
Частиною 6 ст.
34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним
обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого
цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до
суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Наведена
презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника,
на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність
причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і
невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, щодо
звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм
ст.ст. 13, 92 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 34 КУзПБ свідчить,
що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по
відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та
законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан
неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має
вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання
керівником вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний
строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про
недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного
майнового становища боржника.
Така поведінка
керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття
неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не
можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог
нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення
збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності
боржника.
(!!!)
Керівник боржника як особа, яка притягується до
солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести
добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34
КУзПБ.
Якщо керівник
боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ
не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство
(критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих
активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому
числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові
фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний
строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого
результату, то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів
юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
Для цілей
вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве
значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника
визначений абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою
про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну
загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого
обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення
керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно
свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без
негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Загроза
неплатоспроможності, відповідно до КУзПБ, настає у разі - якщо задоволення
вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових
зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
(!!!)
Отже, умовами/складовими для встановлення щодо
боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза
неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду,
визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
(1) існування у
боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких
настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні
правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та
податкові тощо);
(2) розмір всіх
активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма
кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що
регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики,
бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його
показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання
зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх
активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання
зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у
добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/3191/20 та від 09.06.2022 у справі № 904/76/21.
При цьому, з
огляду на положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для
відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за
вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного
провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за
відсутності між ним і кредитором спору про право, КУзПБ не вимагає
безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття
судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора
до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
Правильність
цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень частин 2, 3 та 4
ст. 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до
заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про
банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви
судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до
боржника.
ВАЖЛИВО: Обчислення визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку
реалізації обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття
провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту,
коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором
(кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики,
бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце:
1) факт
настання строку виконання боржником грошових зобов`язань щонайменше перед двома
його кредиторами разом із …
2) фактом
перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих
зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про
ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений
висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в
постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15,
а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від
10.04.2018 у справі №914/1033/17, від
11.05.2018 у справі №914/1487/17, від
15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7, від
24.10.2018 у справі №308/8645/15-ц, від
05.12.2018 у справі №589/2800/15-ц, щодо
підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких:
- за своєю
правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних
та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове
виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення
судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли
положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з
набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність
чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;
- за змістом
ст. 11 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного
законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність
правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
При цьому
зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про
право між кредитором та боржником.
ВИСНОВОК: Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого юридичного
факту як загроза неплатоспроможності боржника є майновий стан боржника за всіма
його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк
виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо).
Матеріал по
темі: «Застосування субсидіарної відповідальності у справі про
банкрутство»
Теги: солідарна
відповідальність керівника боржника, солідарна відповідальність засновника ТОВ,
субсидіарна відповідальність учасників ТОВ, відповідальність директора, учасник
ТОВ, банкрутство, ліквідація, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар