Підсудність спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки фізичної
особи, який укладено в забезпечення основного зобов’язання між юридичними
особами
28 вересня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 206/1712/19,
провадження № 61-7233св22 (ЄДРСРУ № 106530411) досліджував питання щодо
підсудності спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки фізичної особи,
який укладено в забезпечення основного зобов’язання між юридичними особами.
У
даній справі:
- спір виник щодо звернення стягнення на підставі
правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання і
сторонами основного зобов`язання є юридичні особи;
- банк звернувся з позовом після набрання чинності
Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до
Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального
кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших
законодавчих актів»;
Суди
розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних,
земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ,
розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19
ЦПК України).
Справи у
спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у
господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка
не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення
виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи
- підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
При виборі і
застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо
застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
(частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18)
зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України
«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного
процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України
та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські
суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів,
укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами
цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні
особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів,
укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має
значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо
розгляду відповідної справи».
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано,
що «законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у
спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у
господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка
не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення
виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні
особи-підприємці.
З дати набрання
чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до
Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального
кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших
законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських
судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для
забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного
зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому
випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення
виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення
юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».
У постанові
Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено
висновок, що «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо
правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо
сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи
- підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для
забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення
юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний
правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2
жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18
(провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).
Велика Палата
Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини
першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції
справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного
зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному
зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами
основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи -
підприємці».
ВИСНОВОК:
Подібний за предметом та суб’єктивним складом
учасників спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Матеріал по
темі: «Підсудність спору до фізичної та юридичної особи одночасно»
Немає коментарів:
Дописати коментар