19 жовтня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
712/19272/12, провадження № 61-3836св22 (ЄДРСРУ № 106878513) досліджував
питання щодо особливостей спадкування і припинення іпотеки, строку пред`явлення
кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців та припинення зобов’язання майнового
поручителя.
У випадку
смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором
переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора
повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті
1282 ЦК України).
Отже, у разі
смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців
відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе
відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідний
правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013
року у справі № 6-18цс13.
Відповідно до
положень ст.23 Закону України« Про іпотеку» уразі переходу права власності
(права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої
особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є
дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть утому випадку, якщо
до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. (Положення
частини першої статті 23 визнано такими, що відповідають Конституції України (є
конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-р/2020 від 14.07.2020 ).
У пункті 68.1
постанови від 13 березня 2019 року у справі №
520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду
зробила висновок, що зобов`язання особи як власника 1/2 частки у квартирі та
майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з
підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли
спадкоємцем 1/2 частки квартири після смерті позичальника, а отже, і новим
боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і
якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання
новим боржником.
У пункті 69.5
вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення
статті 1281 ЦК України розповсюджуються і на кредитні зобов`язання,
забезпечені іпотекою.
Обов`язок
спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах,
передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного
у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа
не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок
задовольнити вимоги кредитора померлої особи (пункт 98 постанови Великої Палати
Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №
916/617/17).
Оскільки зі
смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу
спадщини, Велика Палата Верховного Суду у пункті 46 постанови від 17 квітня
2018 року у справі № 522/407/15-ц зазначила, що строки пред`явлення кредитором
вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються
статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає
преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних
зобов`язань, забезпечених іпотекою.
Сплив цих
строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги(припинення його
цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок
викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня
2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).
Отже при
вирішенні спору суд має визначити обсяг відповідальності спадкоємців в межах
вартості успадкованого майна, а також дотримання кредитором строків,
передбачених статтею 1282 ЦК України (10 травня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 521/17134/18, провадження №
61-597св22 (ЄДРСРУ № 104308945).
Подібні за
змістом висновки щодо застосування норми права у викладено у постановах
Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №
241/1796/18-ц (провадження № 61-7431св21), від 11 лютого 2022 року у
справі № 482/1561/20-ц (провадження № 61-19071св21,
ЄДРСРУ № 103282557).
Важливо також
врахувати, що спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти і
неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені боржникові за життя. Інші
нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою боржника і не можуть
присуджуватися до сплати спадкоємцями (пункт 32 Постанови Пленуму Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про
практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають
із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5. У постанові від 27
жовтня 2021 року Верховний Суд вказав, (судова справа № 552/4892/19,
провадження № 61-16824св20) що виконання вимоги кредитора щодо погашення
заборгованості, яку мав спадкодавець, здійснюється виключно у межах вартості
отриманого у спадщину майна та не повинно зумовити погіршення майнового стану
спадкоємця.
У разі
задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні
суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що
підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (пункт 1 частини
першої статті 39 Закону України «Про іпотеку»).
Між тим,
спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття
спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить
протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про
відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли
спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не
знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої
вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання
строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців,
що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї
статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК (в редакції, чинній на
момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення
статті 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного
порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися
як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Слід
розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in
personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної
давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На
вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила
щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки
спливу тощо).
(!!!) Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців»
не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК
України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення
вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не
пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені
частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою
статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак,
визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до
спадкоємців і позовна давність є різними. Сплив перших має наслідком
позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже,
і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив
позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою
для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді
заявила одна зі сторін.
ВИСНОВОК: Щодо правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями
боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою:
1) у разі
переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки
є чинним для спадкоємця;
2) спадкоємець,
до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус
іпотекодавця;
3) спадкоємець
(фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання
боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий
спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості
предмета іпотеки;
4) спадкоємець
зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому
відомо про борги останнього;
5) кредитор має
пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він
дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання
строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття
спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
6) наслідком
пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є
позбавлення кредитора права вимоги. Іпотека у зв`язку з фактом набуття її
предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється;
7) разом з цим
з’являється додаткова підстава для припинення іпотеки на
підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК (преклюзивні строки пред`явлення вимог) та припинення
зобов’язання майнового поручителя на підставі ч. 1 ст. 523 ЦК (якщо
майновий поручитель не є спадкоємцем боржника та не погоджується забезпечувати
виконання зобов’язання новим боржником).
Аналогічний
висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої
судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 509/240/17 (провадження № 61-2220св20).
Матеріал по
темі: «Належний спосіб захисту прав поручителя»
Немає коментарів:
Дописати коментар