Верховний суд: особливості визнання права спільної сумісної власності
чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу («цивільного подружжя») та поділу майна
08 червня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 1303/1459/12, провадження №
61-11718св21 (ЄДРСРУ № 104748357) досліджував питання щодо особливостей
визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділу майна.
Встановлення факту проживання однією сім`єю
Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю
складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають
взаємні права та обов`язки.
Проживання однією сім`єю чоловіка та
жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою
для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема
права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до статті 74 СК України в
редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо жінка та чоловік
проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі
між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між
ними.
На майно, що є об`єктом права
спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які
не перебувають у шлюбі між собою,
поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
(!!!) Визнання майна таким, що належить на
праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією
сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією
сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків
(постанова Верховного суду від 08.12.2021 р. у справі №531/295/19).
Між тим, факт проживання однією сім`єю
чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01
січня 2004 року (після набрання чинності СК України), так як КпШС не передбачав
юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації
шлюбу (19 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
753/13484/19, провадження № 61-17330св21 (ЄДРСРУ № 104443518).
У постанові Великої Палати Верховного
Суду від 22 серпня 2018 року у справі №
644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом
п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від
03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання їх членами
сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто
наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля
майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його
ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей
про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують
реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного
переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.
Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного
проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і
взаємні права й обов`язки.
У постанові Великої Палати Верховного
Суду від 03 липня 2019 року у справі №
554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи
питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,
суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут;
взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
Отже, майно, набуте під час спільного
проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є
об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок
спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід
вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони
одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття
спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2)
інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв`язку із цим суд під час вирішення
спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, має установити не лише обставини щодо
факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було
придбане сторонами внаслідок спільної праці.
ВАЖЛИВО: Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення
ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання
права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Для встановлення факту проживання
однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі
ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов`язків
передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і
майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із
нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для
встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого
проживання.
Закон не визначає, які конкретно докази
визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому
вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду
при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами
проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема
докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у
сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в
інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків,
інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин
притаманних подружжю.
Окрім зазначеного, доказами проживання
чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але
не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання;
свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про
смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у
добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових
книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як
рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності);
заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких
вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один
про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання
та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція міститься у
постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Обов`язок доказування певних обставин
лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та
заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є
підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач -
для відхилення його заперечень проти позову.
ВИСНОВОК № 1: Поділ майна між «незареєстрованим подружжям» відбувається спочатку шляхом
встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації
шлюбу, а тому вимога немайнового характеру (встановлення факту спільного
проживання осіб без реєстрації шлюбу) є обов’язковою у подібного роду спорах.
Поділ майна подружжя, яке істотно збільшилося у своїй вартості
За правилами статті 60 СК України
майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві
спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної
причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба
тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час
шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної
власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з
цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України
доводить, що об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, що
підлягають поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно
із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно
від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина
та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном,
що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70
СК України, у разі поділу майна, що є
об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та
чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним
договором.
Згідно зі статтею 62 СК України, якщо
майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості
внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя,
воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами
брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим
майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього
майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя.
При посиланні на вимоги статті 62 СК
України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач
має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його
окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність (22
червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
206/5629/19, провадження № 61-598 св 22 (ЄДРСРУ № 104896737).
Втручання у право власності може бути
визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у
разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення
вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи
грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти
особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути
направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели
до істотного збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення
особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є
оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення
про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з
урахуванням усіх її обставин.
Велика Палата Верховного Суду у
постанові від 22 вересня 2020 року у справі №
214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що істотність
збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна
до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат
другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що
первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві
приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки
несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який
з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат
подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом мають
враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто
значне перетворення об`єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його
призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не
створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю
подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не
можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого
майна однієї зі сторін.
У такому випадку, якщо суд встановить
наявність понесених витрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не
визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації
понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого
збільшення вартості має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів
або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли
особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для
визнання його спільним майном.
Збільшення вартості майна внаслідок
коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не
співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не
власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що за
статтею 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна
одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення
вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості,
інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи
одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною
власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя,
який набув таку власність до шлюбу (20 червня 2022 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках
справи № 755/457/17-ц, провадження №
61-114св22 (ЄДРСРУ № 104885923).
Примітка: Покращення стану житлового будинку та вкладені у це кошти дають підстави
позивачу звертатись до відповідача з вимогою про компенсацію вкладених ним
особистих затрат.
Визначення частки права власності
подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведення
будівлі у період шлюбу. А сам
по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є
безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної
сумісної власності подружжя.
ВИСНОВОК №2: Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути
наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника
майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості
сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи
та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Матеріал по темі: «Поділ боргового зобов`язання між колишнім подружжям»
Теги:
шлюб, поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації шлюбу,
раздел имущества, спільна сумісна власність, продавець, покупатель,
подружжя, нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом, згода іншого із
подружжя, відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий захист, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар