Підстави звільнення працівника, який безпосередньо обслуговує грошові,
товарні або культурні цінності з підстав втрати довір`я до нього з боку
власника
17 червня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 754/7432/20, провадження №
61-20876св21 (ЄДРСРУ № 104813615) досліджував питання щодо підстав звільнення
працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні
цінності з підстав втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого
ним органу.
Частою шостою статті 43 Конституції
України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного
звільнення.
Звільнення працівника з підстав, не
передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить
про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав
працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає
поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід
розуміти як 1) звільнення без законної підстави, так і 2) звільнення з
порушенням порядку, установленого законом.
Згідно із статтею 139 КЗпП України
працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати
розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і
технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо
ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до пункту 2 частини першої,
третьої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього
Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо
обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави
для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Розірвання договору у випадках,
передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням
вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3
частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
У частині першій статті 43 КЗпП України
визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1
(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40
і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за
попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної
профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли
розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором,
поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України,
Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро
України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового
законодавства.
Звільнення з підстав втрати довір`я
(пункт 3 статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо
працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий
їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно
або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу
підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення
операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом
порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих
правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до
них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.
Для розірвання трудового договору за
пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов:
1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних
цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія
працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого
ним органу.
(!!!) Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо
працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий
їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно
або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу
підстави для втрати до нього довір`я.
Виходячи з викладеного та розуміння
безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, колегія суддів
доходить до висновку, що основне
коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, -
це особи, які одержують їх під звіт (22 лютого 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 450/3836/19, провадження №
61-12912св21 (ЄДРСРУ № 103826240).
Вирішуючи під час розгляду справи про
поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті
41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які
безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно
з`ясувати:
- чи
становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням
цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача;
- чи
носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з
наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Аналогічний правовий висновок
викладений у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у
справі №6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у
справі №6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року
у справі №6-100цс16.
За змістом правової позиції, викладеної
у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №320/7065/17 (провадження №61-40471св18)
звільнення у зв’язку із втратою довір’я до працівника на підставі п.2 ч.1 ст.41
КЗпП України може мати місце за
умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення,
були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до
виконання своїх обов’язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити
негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником
або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об’єктивних обставин, що
свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична
нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх
трудових обов’язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання,
обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.
Втрата довір’я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для
висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов’язаній з
обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати.
Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою
для виявлення недовір’я до працівника.
У постанові Верховного Суду у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня
2021 року в справі № 585/2261/19
(провадження № 61-3959св21) зроблено висновок, що: «за змістом указаної норми
матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на
складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.
Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття,
зберігання, транспортування, розподіл тощо. Особи, які безпосередньо
обслуговують грошові і товарні цінності, це переважно особи, які займаються
прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад,
продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання»,
«обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по
експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов`язаних з
безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі
нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на
підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про
те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові,
товарні чи культурні цінності, необхідно
докладно ознайомитися з колом його обов`язків, що визначаються
відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному
випадку необхідно з`ясувати, чи становить виконання операцій, що пов`язані з
обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов`язків, чи носить
виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю
обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов`язок з обслуговування
цінностей може бути передбачений нормативними актами, посадовими інструкціями
тощо».
ВИСНОВОК: Верховний Суд зауважує, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої
статті 41 КЗпП України можливе лише стосовно спеціально визначеного кола
працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні
цінності за умови вчинення останнім винних дій, які доведені роботодавцем.
Матеріал по темі: «Звільнення директора ТОВ за власним бажанням»
Теги:
звільнення, втрата довіри, потеря доверия, увольнение, поновлення на роботі,
середній заробіток, товарні цінності, матеріально відповідальна особа, посадова
інструкція, КЗпП, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар