Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, інфляційних втрат, витрат на
правову допомогу завданої громадянинові незаконними діями правоохоронних
органів
1. Відшкодування
майнової шкоди
1.1. Середньомісячний заробіток для визначення
розміру відшкодування шкоди (02
червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
752/17832/14-ц, провадження № 61-540св22 (ЄДРСРУ № 104644654))
За змістом статей 15, 16 ЦК України
кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових
прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди,
відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції
України кожен має право на відшкодування за
рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і
службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за
шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього
(досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Згідно з частинами першою та другою
статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного
засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,
незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання,
незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи
виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини
посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність,
досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди,
завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює
оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,
виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону №
266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок,
зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою,
незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки,
незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи
(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої
статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в
порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального
провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у
діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх
доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх
отримати.
Відповідно до статті 3 Закону №
266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові
відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він
втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади
і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який
він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або
звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування,
органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке
накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати
та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у
зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Згідно з частиною першою статті 4
Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3,
4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться
за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які
передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню,
визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час
відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи
виправних робіт як адміністративного стягнення.
Пунктом 8 Положення про застосування
Закону № 266/94-ВР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України,
Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня
1996 року № 6/5/3/41, передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону
№ 266/94-ВР розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають
відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином
за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального
покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з
середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних
дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного
за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання
або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
Середньомісячний заробіток для
визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому
постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про
затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №
100) та від 05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку
№ 100» (підпункт 1 пункту 9 вищезгаданого Положення).
Відповідно до положень пункту 2 частини
ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата
обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи,
що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо
протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня
заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Наведене узгоджується з правовими
висновком, викладеним в постанові Великої палати Верховного Суду від 20 березня
2019 року у справі № 161/15362/16-ц
(провадження № 14-592цс18).
1.2. Стягнення суми боргу з урахуванням індексу
інфляції
В постанові Верховного Суду від 10
листопада 2021 року у справі № 522/23618/17
(провадження № 61-22190св19) зазначено, що звертаючись до суду з позовом,
позивач просив стягнути з Державного бюджету України втрачений заробіток на
підставі статті 3 Закону № 266/94-ВР з урахуванням індексу інфляції. За змістом
статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у
грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті
зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника
сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника
виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому
праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок
боржника з такої сплати. Таким чином, право на застосування наслідків,
передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (стягнення суми боргу з
урахуванням індексу інфляції), виникає
у особи в разі порушення боржником грошового зобов`язання.
Оскільки на момент звернення позивача до суду з цим позовом не існувало
невиконаного грошового зобов`язання держави перед ним в частині відшкодування
майнової шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР, то відсутні правові підстави для
застосування положень статті 625 ЦК України та стягнення на його користь
майнової шкоди з урахуванням індексу інфляції.
2. Відшкодування
моральної шкоди (01 червня 2022 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках
справи № 607/11828/17, провадження №
61-17142св19 (ЄДРСРУ № 104644657)
Відповідно до статті 56 Конституції
України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів
місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень.
Статтею 4 Закону України «Про порядок
відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що
здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,
прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках,
передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок
коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі,
коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,
досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати
громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків,
вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною
шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та
психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей
реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
інших негативних наслідків морального характеру.
Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК
України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого
самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди
завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного
притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування
запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення
адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до частин другої та третьої
статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням
обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування
моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи
з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць
перебування під слідством чи судом.
Отже, право на відшкодування моральної шкоди
на підставі Закону № 266/94-ВР виникає в особи у випадку повної реабілітації.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК
України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа
зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із
приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода
відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди
визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті
1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією
органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього
органу.
2.1. Форма судочинства
Чинним законодавством визначено порядок
відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що
здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,
прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди. За змістом
положень частини першої статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування
шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті
1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які
громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган
провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня
звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про
що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при
розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені
дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить
вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду
за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень
статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Велика Палата Верховного Суду вже
викладала у своїх постановах висновок щодо питання предметної юрисдикції спору
про відшкодування майнової шкоди, завданої громадянинові незаконними діями
органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового
розслідування, прокуратури і суду - у
порядку цивільного судочинства.
Аналогічних висновків Велика Палата
дійшла також у постановах від 20 вересня 2018 року (справа № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18), від
13 червня 2018 року (справа № 755/13879/16-ц,
провадження № 14-164цс18), від 20 березня 2019 року (справа № 161/15362/16-ц, провадження № 14-592цс18), від
15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц,
провадження № 14-538цс19), від 20 березня 2019 року (справа № 686/1049/18, провадження № 14-654цс18), від 31
жовтня 2018 року (справа № 383/596/15,
провадження № 14-342цс18).
2.2. Визначення належного Відповідача по справі
Верховний суд вказує, що суди дійшли
помилкового висновку про стягнення моральної та майнової шкоди з Державної
казначейської служби України, яка не порушувала прав та обов`язків позивача, не
вступала із ним у будь-які правовідносини та не завдала йому жодної шкоди, тому
не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншими суб`єктами, з
огляду на те, що виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється ДКС
України не з власного рахунку, а з Державного бюджету України у межах
відповідних призначень.
Так, у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16
(провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на
праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів
державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина
друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України
держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної
влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини
рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та
види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
В постанові Верховного Суду у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18
листопада 2020 року у справі № 554/5980/18
(провадження № 61-7636св19) Верховний Суд зробив висновок, що «кошти на
відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити
відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде
здійснено стягнення коштів. Тому є помилковим висновок про стягнення коштів
безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з
єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до статті 2 ЦК України
учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок
держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має
бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на
праві власності державі. Отже, боржником
у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна
як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Таким чином, відповідачем у справі є
держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету
України, тому відсутня
необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як
орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або
номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки
такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення
права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є
регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має
відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині
рішення.
2.3. Розмір відшкодування моральної (немайнової)
шкоди
Розмір відшкодування моральної
(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань
(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових
втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших
обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених
змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової
репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,
добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування
інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із
засад розумності та справедливості.
Верховний Суд врахував, що оцінка
моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків,
коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав
людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01,
§ 62).
Законом України «Про порядок
відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що
здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,
прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час
перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру
заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що
у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному
співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні
питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним
на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим
мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини
конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
2.4. Час за який можливе стягнення моральної шкоди
У постанові Верховного Суду у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня
2018 року у справі № 534/955/17 (провадження
№ 61-22539ск18)зазначено, що «період перебування під слідством та судом у
спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту
вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального
правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили».
В постанові Великої Палати Верховного
Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15
(провадження № 14-342цс18) зазначено, що «відшкодування моральної шкоди за час
перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше
одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під
слідством чи судом, починаючи з моменту порушення кримінальної справи». Але за
обставин справи, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду мало місце
порушення кримінальної справи відносно
позивача (а не «по факту»).
2.5. Витрати на правову допомогу
В постанові Великої Палати Верховного
Судувід 07 липня 2021 року у справі N 910/12876/19
(провадження N 12-94гс20) зроблено висновок, що «гонорар є формою винагороди
адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги
клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у
договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується
складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та
інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений
адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з
клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне
процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при
визначенні розміру витрат на правничу допомогу. В цілому нормами процесуального
законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових
витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно
до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін».
У частині другій статті 1 Закону №
266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті,
завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових
осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове
розслідування, прокуратури або суду.
У пункті 4 статті 3 цього Закону №
266/94-ВР передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках
громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема суми, сплачені громадянином у зв`язку з
наданням йому юридичної допомоги.
Встановивши факт понесення витрат у
зв`язку з наданням юридичної допомоги суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і
судом.
Матеріал по темі: «Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства»
Теги: відшкодування матеріальної шкоди,
моральної шкоди, середньомісячного заробітку, інфляційних втрат, витрат на
правову допомогу, завданої незаконними діями правоохоронних органів, досудового
слідства, суду, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар