Ознайомлення з умовами договору та підписання його тексту в
присутності нотаріуса не виключає визнання такого договору недійсним з підстав
помилки щодо природи його вчинення
19 травня 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 718/955/20, провадження №
61-383св21 (ЄДРСРУ № 97134699) досліджував питання щодо визнання договору
недійсним з підстав помилки щодо природи його вчинення.
Відповідно до частини третьої статті
203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі.
Частиною першою статті 229 ЦК України
передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які
мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо
природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей
речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим
призначенням.
Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що
вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що
правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним, як укладеного
під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою,
що має істотне значення, ЦК розуміє в тому числі і помилку в характері
(природі) правочину, прав та обов`язків сторін.
Так, помилка може виникнути внаслідок
необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння
сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій
третіх осіб тощо.
V пункті 19 Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику
розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено,
обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають
існувати саме на момент вчинення правочину.
Особа на підтвердження своїх вимог про
визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала
місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі
неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що
сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з
правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину.
Не має правового значення помилка щодо
розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства,
незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є
підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за
договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується
передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок)
у власність.
За змістом статей 203, 717 ЦК України
договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не
лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника
будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором
дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність
іншої особи без отримання взаємної винагороди.
(!!!) Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на
безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови
вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового
характеру, усупереч вимогам (постанови Верховного суду України від 18 червня
2014 року № 6-69цс14; від 21 жовтня 2015
року № 6-202цс15; від 02 грудня
2015 року № 6-2087цс15; від 16 березня
2016 року № 6-93цс16).
Ураховуючи викладене, особа на
підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на
підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на
обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину,
що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне
значення.
Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й
сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність
фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором
дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній
квартирі після укладення договору дарування.
Наявність чи відсутність
помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин
правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору
дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за
фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та
роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік
позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній
допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної
передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником
обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після
укладення договору дарування.
Лише у разі встановлення цих обставин
норми статей 203, 229 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно
застосованими.
Аналогічні висновки викладені Верховним
Судом у постановах від 20 листопада 2019 року у справі №
308/3593/17 (провадження № 61-9531св19); від 24 червня 2020 року у
справі № 405/2719/17 (провадження №
61-45189св18).
Окрім цього, помилка особи щодо
правової природи договору дарування, прав та обов’язків сторін, що виникнуть
після його укладання, є підставою для
визнання такого договору недійсним, а не його розірвання (постанова
Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 552/2526/16-ц (провадження №
61-45081св18, ЄДРСРУ № 86275840).
ВИСНОВОК: Сам по собі факт прочитання сторонами тексту договору, роз`яснення їм
нотаріусом суті укладеного договору не може бути безумовною підставою для
відмови у задоволенні позову про визнання такого договору недійсним.
Аналогічний правовий висновок викладено
в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 161/17523/16-ц (провадження № 61-22211св18,
ЄДРСРУ № 86275640), від 27 березня 2019 року у справі №
546/1177/16-ц (провадження № 61-20853св18, ЄДРСРУ № 80889300), від 20
вересня 2018 року у справі № 369/11060/16-ц
(провадження № 61-21008св18, ЄДРСРУ № 76673004).
Матеріал по темі: «Визнання кредитного договору недійсним з підстав незгоди з його умовами»
Теги: договор, розірвання договору,
визнання недійсним, помилка, дарування, нотаріальне посвідчення, ознайомлення з
умовами, повернення майна, довічне утримання, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар