Визнання
продовженим договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до
комунальної чи державної власності
08 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду в рамках справи №
915/1124/18 (ЄДРСРУ № 88654433) досліджував питання щодо визнання
продовженим договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до
комунальної власності.
Згідно зі статтею 283 ГК України за договором оренди одна
сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний
строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного
та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне
користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та
іншої діяльності.
Згідно зі ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України
за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати
наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути
передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди
можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи
як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом
виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на
якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою
енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме
індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить
суб`єктам господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є,
зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме
індивідуально визначене майно підприємств.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо
державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його
регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх
структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також
іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені
Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти
майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є
у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та
організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних
метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого
індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне
підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та
консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових
організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та
іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.
За приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені
Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування
управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх
структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній
Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами
договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її
індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з
урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є:
об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на
який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації;
порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування
передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його
повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань -
неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення
орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін;
страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо
забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Договір найму укладається на строк, встановлений
договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди
визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін
про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після
закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк
і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Правові наслідки продовження користування майном після
закінчення строку договору оренди також визначені у ст. 764 ЦК України, якою
визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення
строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного
місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений
договором.
Норма ст. 764 ЦК України передбачає таку правову
конструкцію як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до
автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без
укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися
майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні
заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Наведена норма Закону визначає можливість продовження
договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для
такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість -
відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов
договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній
згоді» і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір
оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України «Про оренду
державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за
погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять
років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї
із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця
після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий
термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Норма ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного
та комунального майна» не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи
зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути
направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне
значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково
повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт
її отримання іншою стороною.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права
свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути
продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо
проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору
оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення
орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір
припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір
оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на
тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії
договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення
змін до нього.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах
Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №
914/433/16, від 09.04.2019 у справі №
904/3415/18, від 29.05.2018 у справі №
923/854/17, від 05.06.2018 у справі №
904/7825/17, від 12.06.2018 у справі №
910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі №
911/928/18.
Необхідно також вказати, що приписи частини другої статті
17 Закону № 2269-XII не містять вимог щодо форми надісланого повідомлення або
заяви, але в той же час Верховний суд 23 квітня 2019 року у справі
№904/2997/18 вказав, що істотне значення має не лише зміст такої заяви, яка
обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору
оренди, але й факт її
отримання іншою стороною.
Також норма зазначеної статті має диспозитивний характер,
оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору
оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією
із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному
випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути
спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання
іншою стороною.
ВИСНОВОК: Якщо
на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення
цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на
новий строк, то такий договір припиняється, однак якщо такі відсутні та/або не
отримані орендарем, то пролонгація можлива.
Матеріал по темі: «Переважне право на укладення (пролонгацію) договору оренди»
Теги: оренда державного
майна, аренда, комунального майна, строк, договір оренди, типовий, закінчення,
розірвання, припинення, продовження, пролонгація, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар