Відшкодування збитків в наслідок незадовільного стану автомобільних доріг

Адвокат Морозов (судовий захист)

Заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок  ДТП,  яка сталася через незадовільне утримання доріг

16 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/5489/18 (ЄДРСРУ № 88814527) досліджував питання щодо відшкодування матеріальних збитків в наслідок незадовільного стану автомобільних доріг.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Окрім цього, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі  № 910/19960/15).

Крім цього згідно правової позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 суд самостійно встановлює наявність чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

За змістом статті 7 цього Закону передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику   у   сфері   дорожнього   господарства   та   управління автомобільними   дорогами  загального   користування   державного значення.

Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, організація   будівництва,   реконструкції,  ремонту  та утримання  автомобільних  доріг загального користування державного значення  відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також   переліків   об`єктів   та   обсягів  бюджетних  коштів  на будівництво,  реконструкцію  та  капітальний  ремонт автомобільних доріг  загального  користування,  затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснення   контролю   за  станом  автомобільних  доріг загального    користування    державного    значення,    виявлення аварійно-небезпечних   місць   (ділянок)   та  місць  концентрації дорожньо-транспортних   пригод   і  здійснення  заходів  щодо  їх ліквідації (стаття 11 Закону України «Про автомобільні дороги» у відповідній редакції).

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент  ДТП) до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв`язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент  ДТП) власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 (із змінами та доповненнями, далі - Правила), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 10.09.2014 № 439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (пункт 3 Положення).

За змістом пунктів 5, 11 Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок  ДТП,  яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

(!!!) Таким чином, причинами заподіяння власнику транспортного засобу матеріальної шкоди, є неналежне виконання обов`язків відповідної служби автомобільних доріг.

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 369/4095/16-ц (провадження № 61-27894св18), від 13 лютого 2019 року в справі № 0508/1310/2012 (провадження № 61-5632св18) тощо.

Якщо дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок пошкодження проїзної частини та в результаті невиконання власником (балансоутримувачем) покладених на нього вказаними нормативно-правовими актами обов`язків щодо належного експлуатаційного утримання автодороги, забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці, в тому числі, шляхом обмеження швидкості руху на вказаній аварійній ділянці шляхом встановлення попереджувальних дорожніх знаків, то останій несе відповідальність згідно з вимогами діючого законодавства.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 0508/1310/2012 провадження № 61-5632св18, та Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 748/60/17 провадження № 61-16100св18.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи системний аналіз наведених норм та правил, Верховний суд зауважує про те, що Служба автомобільних доріг у відповідній області є належним відповідачем у справі.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 748/60/17, від 08.05.2018 у справі №554/13464/15-ц, від 20.12.2018 у справі №185/8229/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 0508/1310/2012.

Верховний Суд також вказує на положення частини другої статті 1172 ЦК України, відповідно до яких замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Для виникнення в особи обов`язку з відшкодування шкоди за змістом вимог частини другої статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв`язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб`єктивного складу відповідних відносин, зокрема, наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.

Отже, якщо шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від  22.05.2018 у справі № 923/342/16 та у постановах Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 6-1083цс15, від 28.11.2011 у справі № 3-117гс11.