Подання платником податків
уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових
зобов`язань або погашення податкового боргу
07
квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/6802/17, адміністративне провадження №К/9901/6379/20 (ЄДРСРУ №
88627763) досліджував питання щодо наслідків подання уточнюючого розрахунку до
податкової звітності.
Законодавством
на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату
узгодженого грошового зобов`язання.
Несплачене
у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визнається сумою
податкового боргу платника податків.
За
несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання,
такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених
Податковим кодексом України.
(!!!) У разі наявності у платника податків податкового
боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник
податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його
виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Пунктом
46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація,
розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі
відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому
органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється
нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги
операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним
законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку
нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу,
нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми
утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова
декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки
контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1
статті 49 Податкового кодексу України).
Порядок
внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 Податкового
кодексу України.
Так,
пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України установлено, що у разі якщо
у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених
статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за
результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше
поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він
зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за
формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник
податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки)
виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів,
зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а)
або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у
розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого
розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього
податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому
виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у
розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної
суми грошового зобов`язання з цього податку.
Отже,
чинним законодавством
передбачена можливість виправити платником податку помилки у вже поданій ним
декларації.
Згідно
пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник
податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових
внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим
Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді
штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних
за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10
відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних
днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у
розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто
обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу,
передбаченого вказаною нормою, виникають у силу самого факту погашення
грошового зобов`язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається
нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту
погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Іншими словами, саме фактична
сплата узгодженої суми грошового зобов`язання, включаючи дату такої сплати, є
юридичним фактом, який породжує обов`язок платника сплатити штраф.
Разом
з тим, відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 Податкового кодексу України
сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті
України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим
Кодексом або законами з питань митної справи.
За
змістом пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної
сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є
будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт,
послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як
позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією
статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Зміст
наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання
платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової
декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового
боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування
штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу
України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та
кількості днів затримки його сплати.
Отже,
згідно усталеної практики Верховного Суду викладеної в постановах від 23 січня
2018 року у справі № 810/2108/16, від 13
лютого 2018 року у справі № 803/1156/17 від
12 червня 2018 року у справі №822/2198/17,
від 23 червня 2018 року у справі № 820/2508/17,
від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а,
від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16
та від 27.06.2019 у справі №814/3148/14 при
поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове
зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції,
передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання
уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою
узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування)
штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від
кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.
ВИСНОВОК: Поданням уточнюючого розрахунку податкова
звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її
поданні.
Немає коментарів:
Дописати коментар