Порядок оплати, умови,
строки та штрафи при нарахування податковим агентом податку з доходу для
платника податків
17
квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 806/124/17,
адміністративне провадження №К/9901/39822/18 (ЄДРСРУ № 88842807) досліджував
питання щодо діяльності податкового агенту у господарському зобов’язані.
Відповідно
до підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які
відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:
своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати)
до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та
оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно
із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України
податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на
користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу
за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього
Кодексу.
За
змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до
бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного
подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом
168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо
оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не
надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого
нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у
строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Таким
чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок
під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не
виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у
строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового
періоду.
Відповідно
до підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування,
неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у
тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого
платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків
суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії,
вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у
розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до
бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095
днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75
відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Згідно
із підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник
податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових
внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків,
визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до
відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30
календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми
грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового
боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем
строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної
суми податкового боргу.
Таким
чином, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування
штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати
платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір
такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто,
у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового
зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий
платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126
Податкового кодексу України.
В
свою чергу, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється
як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і
на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під
час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність
розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається
(обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126
Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень
протягом певного періоду часу. Тобто склад
порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися
до чи на момент виплати доходу. Розмір штрафних санкцій
визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень,
незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах
однієї перевірки.
Вказане
узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015, від 22 березня 2016
року (справа №21-3694а15), постанови
Верховного Суду від 3 квітня 2018 року (справа №П/811/616/17),
від 9 листопада 2018 року (справа №820/3562/17)
Таке
правозастосування відповідає нещодавній правовій позиції Верховного Суду у
складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших
обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеній в
постанові від 21 січня 2020 року (справа №
820/11382/15) та від 19 лютого 2020 року у справі № 260/1163/18, адміністративне провадження
№К/9901/23111/19 (ЄДРСРУ № 87712057).
Разом
з тим, згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі
наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані
зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення
податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму
сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається
зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника
податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках,
передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення
грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім
випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску
на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Отже,
вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового
органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з
черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником
податків.
Визначальним
при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому
зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не
має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу
України.
І
у випадку, коли податок було перераховано до бюджету із одночасною виплатою
доходу, а податковий орган, в силу приписів ч. 87.9 ПК України розподілив такий
податок у борг минулих періодів, то штрафна санкція за ст.127 ПК України не
застосовується, оскільки податковий агент фактично вчинив дію, що передбачена
законодавством, а перерозподіл податку в рахунок боргу минулих періодів виник
без його вини.
В
свою чергу, штрафні санкції згідно із пунктом 127.1 статті 127 Податкового
кодексу України застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до
або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Таким
чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення,
передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в
тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання
та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь
іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату
податку здійснив після виплати доходу платнику податку.
Вказана
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у
справі № 806/2699/16 та від 13.02.2020 у
справі №806/129/17.
Теги:
податковий агент, податок на доходи, фізичних осіб, штрафна санкція,
протиправна бездіяльність, оскарження рішень, ДПІ, ППР, судова практика,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар