Звернення стягнення на предмет
іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про
мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення
кредитів в іноземній валюті»
06
квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
760/7056/18, провадження № 61-13179св19 (ЄДРСРУ № 88641596) досліджував
питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку
протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян
України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно
до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04
листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом.
Частиною
першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє
принцип верховенства права.
Суддя,
здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129
Конституції України).
Суд,
здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право
на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією
і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість
яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів»).
Статтею
15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного
права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже,
стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або
оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення
права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити
(реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні
права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За
правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини,
які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно
до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого
як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року не може
бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно,
яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про
заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про
іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина
України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами,
наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті,
та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце
постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом
незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці,
за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться
інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна
(об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140
кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Відповідно
до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека
- вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що
залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою
зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим
Законом.
Статтею
33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або
неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має
право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення
стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право
іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з
підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Одним
із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення
позасудового врегулювання є перехід до іпотекодержателя права власності на
предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору
про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України
«Про іпотеку».
Згідно
статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть
вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового
врегулювання на підставі договору.
Позасудове
врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог
іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим
договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог
іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути
укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання
законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір
про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне
застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення
стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором
спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю
застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Договір
про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному
договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками,
може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37
Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати
предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку,
встановленому статтею 38 цього Закону.
(!!!) Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку,
що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю
права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання
іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки
на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог
іпотекодержателя.
Відповідно
до частин першої, другої статті 37 Закону України «Про іпотеку»
іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття
права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права
власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є
договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в
іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками
та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в
рахунок виконання основного зобов`язання.
Рішення
про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є
предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Системний
аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави
для висновку, що згода
іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у
власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду
умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного
зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності
чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане
майно.
Можливість
реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права
власності на предмет іпотеки передбачена Законом України «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004
року.
Речові
права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації
відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Звернення
стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права
власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на
підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного
застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має
наслідком відчуження предмета іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди
власника такого нерухомого майна.
Визначальним
при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у
позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на
стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній
валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку
передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет
іпотеки, без згоди власника майна.
Велика
Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19),
оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 грудня 2019 року,
виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог
іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає
можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону
України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення
стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця.
Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог
іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою
дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх
вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про
мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення
кредитів в іноземній валюті».
Вказана
правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020
року у справах № 127/16726/17-ц (провадження
№ 61-39438св18) та № 607/2754/16-ц
(провадження № 61-29694св18, ЄДРСРУ №87000569), від 5 лютого 2020 року у справі
№ 759/2038/18, а також від 19 лютого 2020
року у справі № 758/2524/17 (провадження №
61-448св19, ЄДРСРУ № 87793770).
ВИСНОВОК: Верховний Суд зазначає, що відповідно до
положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України,
наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тимчасова заборона примусового стягнення на
майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань
за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про
іпотеку» та забороняє
звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в
іноземній валюті у будь-який спосіб.
Таким
чином, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян
України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути здійснено стягнення шляхом
реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без його
згоди іпотекодавця на його відчуження.
Матеріал по темі: «Мораторій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: дія в часі»
Теги:
звернення стягнення на предмет іпотеки, у позасудовому порядку, в період
мораторію, ипотека, іпотека, мораторій на стягнення іпотеки, забезпечення
кредитів, в іноземній валюті, предмет іпотеки, відстрочення виконання рішення
суду, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар