Склад відповідачів у спорі про звільнення директора ТОВ в судовому порядку

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний Суд  щодо складу відповідачів у спорі про звільнення директора ТОВ в судовому порядку

08 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/2253/24 (ЄДРСРУ № 138261818) досліджував питання щодо складу відповідачів у спорі про звільнення директора ТОВ в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (ч.1 ст.39 Закону "Про ТОВ та ТДВ").

(!) Заявлення позову одним учасником товариства, якому належить частка у статутному капіталі у розмірі 50% до керівника товариства, який також є його учасником з розміром частки у статутному капіталі 50% - не призвело б до порушення прав та інтересів самого товариства.

Більше того, Верховний Суд вважає, що у спірних правовідносинах відмова у задоволенні позову з огляду на те, що учасник визначив відповідачем іншого учасника , а не ТОВ  є проявом надмірного формалізму.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надмірний формалізм не сприяє реальному вирішенню спору та суперечить завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №757/6159/19).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії", заява №28090/95).

ВИСНОВОК: З огляду на вимоги діючого законодавства, належним відповідачем у спорі про звільнення директора ТОВ в судовому порядку має бути саме ТОВ, але відмова у задоволенні позову з огляду на те, що учасник визначив відповідачем іншого учасника, а не ТОВ  є проявом надмірного формалізму.

 

 

Матеріал по темі: «Призначення другого учасника на посаду директора ТОВ за рішенням суду»

 

Теги: тов, директор, загальні збори, звільнення, протокол, рішення зборів, протокол зборів, повідомлення, керівник, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов 

 

Призначення другого учасника на посаду директора ТОВ за рішенням суду

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний Суд: особливості призначення іншої особи (другого учасника) на посаду директора ТОВ за рішенням суду

08 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/2253/24 (ЄДРСРУ № 138261818) досліджував питання щодо особливостей призначення іншої особи (другого учасника) на посаду директора ТОВ за рішенням суду.

Верховний Суд звертає увагу на те, що зі змісту ч.13 ст.39 Закону "Про ТОВ та ТДВ" вбачається, що припинення повноважень директора без призначення іншої особи на цю посаду може призвести до блокування діяльності товариства, а його зміна повинна супроводжуватися призначенням нового директора або особи, яка здійснюватиме повноваження керівника.

Так, відповідно до цієї норми повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків.

Отже, оскільки товариство не може діяти без директора (тобто без виконавчого органу), його зміна обов`язково повинна супроводжуватися призначенням нового директора, разом із вимогою припинити трудові відносини повинна заявлятись вимога про визначення особи, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового директора) виконуватиме обов`язки керівника товариства. Чинним законодавством це питання не врегульоване. Це може бути особа, яка зазвичай виконує тимчасові обов`язки керівника у випадку його відпустки/хвороби, а за відсутності такої особи або її згоди на таке призначення - учасник товариства, який є його кінцевим бенефіціарним власником.

В іншому випадку, зобов`язання державного реєстратора здійснити дії по виключенню відповідних відомостей про юридичну особу, а саме про керівника (директора), буде примушенням державного реєстратора здійснити дії, які суперечать законодавству, зокрема ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка надає державному реєстратору лише право зареєструвати зміну керівника (директора) на підставі рішення загальних зборів товариства про зміну керівника. Також виключення відомостей про керівника (директора) товариства без заміни на нового/іншого керівника (директора) буде порушувати публічний порядок, адже згідно зі статутом керівник наділений багатьма повноваженнями, зокрема підписання податкової, статистичної та іншої звітності, платіжних та інших фінансових документів, здійснення від імені товариства будь-яких дій, які не суперечать чинному законодавству тощо.

Верховний Суд зауважує, що у разі, якщо суди за результатами розгляду справи дійдуть висновку про задоволення позовних вимог, то повноваження директора можуть бути припинені не ретроспективно (що означало б прийняття судом рішення про встановлення факту, а не про вирішення спору), а з дати набрання судовим рішенням законної сили. Це саме стосується і вимог про визнання учасника тимчасово виконуючим обов`язки директора товариства.

ВИСНОВОК: Таким чином, належним способом захисту буде поруч із вимогою про усунення директора від виконання обов`язків, завиляти вимогу про визнання іншого учасника тимчасово виконуючим обов`язки директора ТОВ .

 

 

Матеріал по темі: «Припинення повноважень директора за рішенням суду»

 

 

Теги: тов, директор, загальні збори, звільнення, протокол, рішення зборів, протокол зборів, повідомлення, керівник, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов 

 

Припинення повноважень директора за рішенням суду

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Припинення повноважень директора за рішенням суду за позовом самого директора або іншого учасника, якщо директор (учасник) блокує зміну керівника

08 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/2253/24 (ЄДРСРУ № 138261818) досліджував питання щодо особливостей припинення повноважень директора за рішенням суду за позовом самого директора або іншого учасника, якщо директор (учасник) блокує зміну керівника.

1. Відповідно до ч.3 ст.99 ЦК повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку дотримання директором порядку скликання загальних зборів учасників ТОВ та ухилення від розгляду його заяви про звільнення, припинення повноваження директора судом є належним способом захисту (шляхом звернення з позовом про припинення повноважень за рішенням суду)

Також у п.51 постанови від 14.06.2023 у справі №448/362/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Суд касаційної інстанції зауважує, що на розгляді Верховного Суду перебували й інші справи, за результатом розгляду яких було припинено повноваження директора ТОВ, а саме, справа №922/2226/24 (постанова від 04.03.2024) - припинено повноваження директора з огляду на неможливість реалізувати це право в позасудовому порядку; справа №922/4475/23 (постанова від 28.08.2024) - припинено повноваження директора (який одночасно був засновником товариства) з огляду на те, що вичерпано можливості реалізувати це право в позасудовому порядку.

Верховний Суд вважає, що наведена вище позиція Великої Палати Верховного Суду (щодо можливості припинення повноважень директора за рішенням суду за позовом самого директора) має застосовуватися і до ситуації, коли безпосередньо учасник товариства з метою захисту своїх прав звертається до суду з вимогою про припинення повноважень директора з огляду на те, що вирішити це питання в позасудовому порядку (шляхом скликання та проведення загальних зборів) неможливо. 

ВИСНОВОК № 1: Отже у ситуації, коли особа (директор) ініціює скликання загальних зборів для розгляду питання про припинення повноважень директора ТОВ, а товариство (його учасники) блокує скликання зборів та вирішення поставленого питання, суд може ухвалити рішення про припинення повноважень директора.

 

 

2. Верховний Суд звертає увагу, що в даній справі учасниками ТОВ є дві особи, кожній з яких належить частка у розмірі 50% статутного капіталу. Такий розподіл часток (50/50) у функціонуючих товариствах свідчить про намір учасників здійснювати рівноправну участь у діяльності та в безпосередньому управлінні товариством, а також про можливість прийняття рішень лише за їх спільною згодою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що, розглядаючи спори між учасником та господарським товариством, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників також не завжди збігаються. Відтак, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються шляхом прийняття рішень його колективними органами управління, надавати оцінку добросовісності дій сторін спору щодо можливого захисту ними інтересів інших осіб та можливих наслідків у випадку задоволення таких вимог (постанови від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

(!!!) Таким чином, задоволення позову про припинення повноважень директора ТОВ, який одночасно є учасником цього ТОВ із часткою у статутному капіталі у розмірі 50%, не призведе до порушення його права власності на таку частку.

Більше того, у такому випадку будуть дотримані права як іншого учасника товариства з часткою у тому ж самому розмірі (буде захищеного його право на мирне володіння майном), так і безпосередньо права та інтереси самого товариства.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що в Україні з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану.

Саме тому, особливо в умовах воєнного стану, може бути типовою ситуація, коли директор фактично припинив відносини з товариством з тих чи інших причин (релокація в інше місто, область, країну; перебування на військовій службі, тривалому лікуванні, місцях позбавлення волі тощо). Водночас, провести загальні збори для заміни такого керівника також може бути неможливо.

З огляду на це, Верховний Суд вважає, що обраний спосіб захисту у вигляді позовної вимоги про усунення директора від виконання обов`язків може бути належним та ефективним способом захисту, а суди повинні розглянути таку вимогу, встановивши при цьому (І) чи дійсно здійснюється блокування роботи товариства, (ІІ) чи дійсно не виконуються повноваження директора ТОВ (якщо так - протягом якого часу), а також (ІІІ) дослідивши вимоги статуту ТОВ щодо порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, порядку ухвалення рішень загальними зборами.

ВИСНОВОК № 2: Якщо директор одночасно є учасником товариства та фактично припинив відносини з товариством або блокує зміну керівника, суд може розглянути вимогу про припинення його повноважень за позовом іншого учасника і це буде належним способом захисту, за умови дотримання процедури скликання зборів ТОВ та дослідження доказів ухилення від виконання покладених на нього обов’язків.

 

  

Матеріал по темі: «Заборона директору здійснювати управління ТОВ»

 

 

 

Теги: тов, директор, загальні збори, звільнення, протокол, рішення зборів, протокол зборів, повідомлення, керівник, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов  

Звільнення працівника за прогул

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: особливості, підстави та умови звільнення працівника за прогул

05 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 191/3186/23, провадження № 61-6640св25 (ЄДРСРУ № 131537441) досліджував питання щодо особливостей, підстав та умов звільнення працівника за прогул.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу.

Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що: «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

(!!!) Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

Верховний Суд зазначає, що робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник перебуває і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

ВИСНОВОК: Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі.  Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків»

 

 

 

 

Теги: звільнення, прогул, грубе порушення, увольнение, поновлення на роботі, середній заробіток, товарні цінності, матеріально відповідальна особа, посадова інструкція, КЗпП, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Звільнення генерального директора ТОВ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

27 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1786/24 (ЄДРСРУ № 123338148) досліджував питання щодо особливостей припинення повноважень генерального директора товариства.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників врегульовано Законом України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю".

За змістом статей 28, 29 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Частиною першою, пунктом 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першої та третьої статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12.01.2010 №1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України роз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Таким чином, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення/звільнення з посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, від 15.09.2020 по справі № 205/4196/18).

(!) В свою чергу, прийняття компетентним органом товариства рішення про звільнення директора є розпорядчим документом щодо припинення повноважень останнього, яке підлягає виконанню задля забезпечення реалізації колективної волі учасників товариства, - носіїв корпоративних прав.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20 зазначав, що припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість припинення повноваження генерального директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП, а в статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства, а у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду за захистом свої прав.

ВИСНОВОК: Отже, припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства  повинно відбуватися на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого відповідним протоколом із зазначенням підстав звільнення.

 

 

Матеріал по темі: «Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту», «Звільнення директора ТОВ через суд без отримання згоди учасників»
 

 

 

 

 

Теги: тов, директор, загальні збори, звільнення, протокол, рішення зборів, протокол зборів, повідомлення, керівник, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов  

Звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правова НЕможливість звільнення працівника у зв`язку із завершенням дії контракту в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці

27 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 554/8729/21, провадження № 61-12234св23 (ЄДРСРУ № 117974704) досліджував питання щодо звільнення працівника у зв`язку із завершенням дії контракту в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядав як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

(!!!) Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Однак, якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

(!!!) Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору (контракту).

Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір, трудові відносини.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 266/3163/16-ц, від 13 листопада 2019 року  у справі № 522/7888/16-ц, від 07 квітня 2022 року у справі № 727/4112/18, від 27 березня 2023 року у справі № 428/2992/20, від 02 лютого 2024 року у справі № 757/21376/22-ц.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період перебування у відпустці.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, абоз порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

У рішенні Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі № 6-р(ІІ)/2019, Другий сенат Конституційного Суду України визнав положення частини третьої статті 40 КЗпП України такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

Нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно інших категорій.

Отже, положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

ВИСНОВОК: Звільнення працівника у зв`язку із завершенням дії контракту в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці є незаконним та грубо порушує права працівника.

 

P.s. Трудове законодавство України ґрунтується зокрема і на балансі прав та обов`язків працівника і роботодавця, які мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, але у трудових спорах саме роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.

 

 

 

Матеріал по темі: «Припинення дії трудового договору у зв`язку з відсутністю працівника понад чотири місяці»

 

 

Теги: звільнення, прогул, грубе порушення, увольнение, поновлення на роботі, середній заробіток, товарні цінності, матеріально відповідальна особа, посадова інструкція, КЗпП, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов