Поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Правові підстави для поновлення строку на  апеляційне оскарження ухвали слідчого судді

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, у тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати й саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження.

Тобто, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК України лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження.

Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення (ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК).

Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Частиною 1 ст. 117 вказаного Кодексу передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з  істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.

У випадку необізнаності у заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК (постанова ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).

Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення, свідчить про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість її своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

Отже, оголошення повного тексту рішення слідчого суді в інший день ніж вступної та резолютивної його частини, може бути правовою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду лише за умови подання клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження.

ВИСНОВОК: У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. (02 жовтня 2024 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у справі № 991/5835/24, провадження № 11-сс/991/661/24 (ЄДРСРУ № 122112601) та від 03 жовтня 2024 року у справі № 991/7720/24, провадження №11-сс/991/720/24 (ЄДРСРУ № 122175516).

  

 

 

Матеріал по темі: «Встановлення слідчому строку розслідування в кримінальних провадженнях, де нікому не повідомлено про підозру»
 

 

 

Теги: слідчий суддя, оскарження ухвали слідчого судді, строк на оскарження, поновлення строку на оскарження, клопотання про поновлення строку, судове рішення, резолютивна частина судового рішення, судова практика, Адвокат Морозов

Амбулаторне лікування, як поважна причина для поновлення строку на оскарження рішення суду

Адвокат Морозов (судовий захист)

Поновлення строку на оскарження судового рішення з  підстав перебування скаржника на амбулаторному лікуванні

21 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 699/761/19, адміністративне провадження № К/9901/36379/19 (ЄДРСРУ № 90497857) досліджував питання щодо поновлення строку на оскарження судового рішення з  підстав перебування скаржника на амбулаторному лікуванні.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

(!!!) Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: 1) якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та 2) якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/9915/18, від 04 червня 2020 року у справі № 825/386/18, від 23 червня 2020 року у справі № 640/740/19 та ін.

Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За правилами частини 9 статті 120 КАС України строк апеляційного оскарження не буде вважатись пропущеним, якщо до його закінчення апеляційна скарга здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв`язку.

Таким чином, учасник справи може обґрунтовано сподіватись, що апеляційну скаргу може бути подано в будь-який день в межах наданого законом тридцяти -, п`ятнадцяти денного строку.

За таких обставин, висновки апеляційного суду щодо відсутності доказів неможливості подання апеляційної скарги відразу після вручення не можна визнати обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 278/2072/16-а (ЄДРСРУ № 83356069) – в даній справі апеляційну скаргу подано в перший день після закінчення лікування.

Слід також враховувати, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.

Окрім цього, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 464/3999/18 та від 17 липня 2019 року у справі №1740/2132/18.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.

ВИСНОВОК: Якщо скаржник, у відповідний період часу, не міг вчиняти активних дій в силу особливості перебігу захворювання хвороби (підтвердженої медичними діагнозом та відповідною документацією), то це унеможливлює в повній мірі реалізацію його права на доступ до правосуддя в частині оскарження рішення суду та виконання процесуального обов`язку щодо дотримання процесуальних строків подачі скарги.

P.s. Окремо слід вказати, що незабезпечення належного представництва адвокатом інтересів довірителя не є поважною обставиною для поновлення строку апеляційного оскарження.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 10 лютого 2020 року у справі №  826/15309/18 та підтриманий в постанові від 04 червня 2020 року у справі № 825/386/18 (ЄДРСРУ № 89674746).

Матеріал по темі: «Строк для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження»

Теги: строк на оскарження, апеляційне скарження, поновлення строку, заява про поновлення, клопотання, несвоєчасне отримання, рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов

Строк для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Адвокат Морозов (судовий захист)

Строк, протягом якого особа вправі клопотати про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з несвоєчасним отриманням рішення суду

01 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 361/2075/19, адміністративне провадження №К/9901/2447/20 (ЄДРСРУ № 88534713) досліджував питання щодо строку протягом якого особа вправі клопотати про поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з несвоєчасним отриманням рішення суду.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС   України визначено, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

(!!!) Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження   або наведені підстави для   поновлення строку на апеляційне оскарження   визнані судом неповажними.

ВАЖЛИВО: Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Частиною 1 статті 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Верховний суд  зауважує, що частина 4 статті 286 КАС України встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку статті 295 КАС України.

Причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року в справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19 червня 2019  року в справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25 червня 2019 року в справі №211/94/18 (2-а/211/25/19), від 02 жовтня 2019 року в справі №404/7875/18 (2-а/404/802/18). Також аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі №461/5908/18.

З огляду на те, що строк на апеляційне оскарження вважається пропущеним у разі подання апеляційної скарги після спливу десятиденного строку з дня проголошення судового рішення у справі, визначеній статтею 286 КАС України, відтак подання апеляційної скарги у межах процесуального строку на оскарження судового рішення, виходячи з дати отримання повного тексту такого рішення, в силу приписів частини 2 статті 295 КАС України є підставою для поновлення такого строку.

Оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний строк апеляційного оскарження, який становить десять днів (а не тридцять днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), тому   строк, протягом якого особа відповідно до частини 2 статті 295 КАС України вправі клопотати про поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з несвоєчасним отриманням рішення суду,   також не повинен перевищувати 10 днів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 500/6596/17, від 17.04.2019 у справі № 522/17819/17, від 13.06.2019 у справі № 200/15533/17, від 30.09.2019 у справах № 607/4259/19 та №176/400/19, від 17.10.2019 у справі №352/1532/18, від 24.10.2019 у справах №216/1119/19 та №200/12472/18, від 11.12.2019 у справі №420/289/19, від 25.02.2020 у справі   №404/4493/19.

ВИСНОВОК:  Подача апеляційної скарги в десятиденний строк від дати отримання копії повного тексту судового рішення у відповідності до положень статті 286 та частини 2 статті 295 КАС України дає право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Матеріал по темі: «Помилкове роз`яснення судом строків і порядку оскарження судового рішення»

Теги: строк на оскарження, апеляційне скарження, поновлення строку, заява про поновлення, клопотання, несвоєчасне отримання, рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов

Поновлення процесуальних строків на відкриття апеляційного провадження

Адвокат Морозов (судовий захист)

Особливості вирішення питання прийняття скарги судом апеляційної інстанції у разі подання останньої після закінчення процесуальних строків

20 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/18888/18, адміністративне провадження №К/9901/20983/19 (ЄДРСРУ № 84405600) досліджував питання щодо особливостей вирішення питання прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у разі подання такої скарги після закінчення процесуальних строків.

Правила вирішення питання прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у разі подання такої скарги після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, передбачені частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Матеріал по темі: «Належне направлення судового рішення або судової повістки стороні по справі»

Пунктом 4 частини першої статті 299 вказаного Кодексу передбачено, що якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

(!!!) Тобто, з аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку, установленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа не порушує питання про поновлення такого строку, суддя-доповідач залишає апеляційну скаргу без руху, а особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Якщо особа звернулась із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції має оцінити наведені в такій заяві підстави і визнати їх поважними чи неповажними.

Якщо наведені у заяві про поновлення строку підстави суд апеляційної інстанції визнав неповажними закон надає особі право звернутися із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

В даній справі суд апеляційної інстанції визнав наведені скаржником у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстави неповажними, однак в порушення вимог частини третьої статті 298 КАС України, позбавив відповідача права звернутися з заявою із зазначенням в ній інших підстав для поновлення такого строку, відмовивши у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на викладене, Верховний суд  вважає за правильне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з направленням справи до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції має бути вирішено у порядку, передбаченому частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВИСНОВОК: Якщо скаржником пропущено процесуальний строк на подання апеляційної скарги та не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач залишає апеляційну скаргу без руху, а особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, і якщо, наведені у заяві про поновлення строку підстави суд апеляційної інстанції визнає неповажними закон надає особі право звернутися із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження…і тільки після цього апеляційна інстанція має право відмовити у відкритті провадження.

Матеріал по темі: «Відмова у відкритті апеляційного провадження»

Теги: апеляційне оскарження, повернення, відмова у відкритті, скарга, апеляційне провадження, поновлення процесуального строку, судова практика, Адвокат Морозов

Підтвердження повноважень представника (адвоката) в суді

Адвокат Морозов (судовий захист)

Підтвердження повноважень представника (адвоката) в суді при поданні апеляційної скарги.

18 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/2445/19, адміністративне провадження №К/9901/25171/19 (ЄДРСРУ № 84334964) досліджував підстави щодо підтвердження повноважень представника в суді.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

При цьому суд апеляційної інстанції надав можливість позивачу усунути недолік апеляційної скарги шляхом надання документів, які підтверджують повноваження представника Товариства, залишивши апеляційну скаргу без руху.

Матеріал по темі: «Апеляційна скарга без зазначення ПІБ та посади підписанта підлягає поверненню»

Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Матеріал по темі: «Самопредставництво юридичних осіб в судах»

З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу підписав адвокат додавши копію довіреності на адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Ця норма не передбачає можливість в підтвердження повноважень адвоката як представника надавати довіреність або ордер у формі їх копій, а тому у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

Частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що адвокат має підтвердити свої повноваження, надавши суду оригінал довіреності або ордеру, проте до матеріалів справи можуть бути приєднані копії цих документів, засвідчені суддею або у визначеному законом порядку.

На час прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги позивач не надав суду належного доказу повноваження адвоката, як представника Товариства (оригінал довіреності або ордеру).

Матеріал по темі: «Підтвердження повноважень директора підписанта»

Теги: апеляційне оскарження, повернення, відмова у відкритті, підтвердження повноважень, представник, адвокат, скарга, апеляційне провадження, поновлення процесуального строку, судова практика, Адвокат Морозов

Поновлення строку для пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується

Адвокат Морозов (судовий захист)

Чи підлягає поновленню строк для пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується?

29 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №910/17073/17 (ЄДРСРУ № 82068143) досліджував питання щодо правової можливості поновлення строку пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується.

Суд вказав, що імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений строк пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, який є присічним та не підлягає продовженню чи поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/15373/17.

Однак, ще 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/10344/18 (ЄДРСРУ № 81910768) вказав, що встановлений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є граничним (присічним) та поновленню не підлягає, не узгоджуються з правовою позицію, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №456/450/16-ц.

ВАЖЛИВО: У зазначеній постанові Великою Палатою зазначено, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин.

Вказане узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

(!!!) Верховний Суд зауважує, що строки та терміни регулюються Розділом V Глави 18 ЦК України, визначення та обчислення яких наведено у ст.ст. 251-255 ЦК України.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Таким чином, при обчисленні строку для подання заяви про включення до реєстру кредиторів банку врахування дати опублікування відомостей про ліквідацію банку є помилковим.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду постанові від 20.03.2019 у справі №456/450/16-ц зазначила, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.

Також Верховний Суд відхилив аргументи щодо помилкового застосовано ст. 253 ЦК України, якою визначено порядок обчислення строків, та не застосовано положення п. 8 Розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якому зазначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, оскільки в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не наведено іншого порядку визначення та обчислення строків, встановлених у ст.ст. 251-255 ЦК України. Отже, застосування господарськими судами ст. 253 ЦК України не суперечить п. 8 Розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ВИСНОВОК: З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин, а отже за наявністю поважних причин поновлення  строку для пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується – МОЖЛИВЕ!!!

Матеріал по темі: «Поновлення строку на оскарження судового рішення в адміністративному спорі»

Теги: кредиторські вимоги, поновлення строку, присічний строк підлягає поновленню, поважні причини, пропуск строку, банкрутство банку, судова практика, Адвокат Морозов

Видача дубліката наказу на виконання судового рішення: позиція Верховного суду

Адвокат Морозов (судовий захист)

Особливості видачі дублікату наказу на виконання судового рішення в рамках ГПК України та судової практики Верховного суду.

21 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/215/15-г (ЄДРСРУ № 79290398) досліджував питання щодо видачі дубліката наказу на виконання судового рішення.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Необхідно наголосити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зважив на таке: 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V) (Постанова від 14 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 5002-11/5926-2010 (ЄДРСРУ № 72763770)).

Більше того, правова позиція щодо необґрунтованості ототожнення поняття поновлення строку на оскарження рішення та поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа, викладена в постанові Верховного Суду по справі №922/2440/16 від 15 березня 2018 року (ЄДРСРУ № 72790705).

Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

(!!!) Пунктом 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

ВИСНОВОК: ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Теги: судовий наказ, дублікат наказу, поновлення строку,  пред’явлення виконавчого документа, судове рішення, втрачений наказ, відтворення судового наказу, судова практика, Адвокат Морозов

Особливості встановлення додаткового строку для прийняття спадщини

Адвокат Морозов (судовий захист)

Встановлення судом додаткового строку для прийняття спадщини з підстав відсутності інформації про смерть спадкодавця.

03 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/6040/17, провадження № 61-2590св18 (ЄДРСРУ № 76941473) досліджував питання щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини з підстав відсутності інформації про смерть спадкодавця.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

ВАЖЛИВО: За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, законом передбачено, що підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є наявність поважної причини його пропуску.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

(!!!) Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України поважними обставинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Причини пропуску зазначеного строку можуть бути визнані поважними в наступних випадках: через тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

При цьому, у абз. 6 п. 24 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій

Окрім цього, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

ВИСНОВОК: Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2018 року у справі № 705/3890/16-ц,  провадження № 61-18875св18 (ЄДРСРУ № 75691382), від 05 вересня 2018 року у справі № 178/560/16, провадження № 61-18010св18 (ЄДРСРУ № 76673164), від 20 вересня 2018 року у справі № 385/483/17, провадження № 61-16102св18 (ЄДРСРУ № 76859659) та ін.

Теги: наследство, спадщина, строк для прийняття спадщини, поновлення строку, додатковий строк прийняття спадщини, поважні причини, заповіт, спадкоємець, спадкодавець, шестимісячний строк для прийняття спадщини, судова практика, Адвокат Морозов