Належне
повідомлення/направлення судового рішення та/або судової повістки стороні по
справі.
21
березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 916/2349/17
(ЄДРСРУ № 80591669) досліджував питання належного повідомлення/направлення
судового рішення та/або судової повістки стороні по справі.
Спочатку
необхідно підкреслити, що у пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного
Суду від 12 грудня 2018 року у справі №
752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18, ЄДРСРУ № 78977546 ) вказано,
що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент
розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку,
що повернення повістки про
виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну
зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце
розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного
цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду
з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить
про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою,
повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).
Аналогічні
висновки зазначені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої
судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року по справі № 369/2744/15-ц, провадження № 61-16608св18
(ЄДРСРУ № 80079800).
В
той же час, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського
процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом
вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових
рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого
місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі
відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик
надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної
адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів
зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою
відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник
судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом
4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України
встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому
повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки
про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи
перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно
з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо
відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені
до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в
спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За
змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення
рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин
рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за
зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження
листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин
невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку
відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже,
у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії
направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням
на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку
зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений
про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за
змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен
має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі
судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
11.12.2018 у справі № 921/6/18, ЄДРСРУ
№78518548 ).
Таким
чином, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд,
з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних
дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням
адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду,
оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони
щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї
(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського
суду від 05 липня 2018 року по справі № 44/227-б
(ЄДРСРУ № 75582764).
ВИСНОВОК: У разі якщо судове рішення про вчинення
відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено
поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від
одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної
процесуальної дії належним чином… окрім мабуть (і то не факт!!!) «за закінчення
строку зберігання поштового відправлення», оскільки існує різна суперечлива
судова практика, яка в різних юрисдикціях (цивільна/господарська) вирішує «по
своєму».
Теги:
судова повістка, повідомлення, судове рішення, направлення судового рішення,
сторона по справі, оскарження рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар