Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи підлягає поновленню
строк для пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується?
29
травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи №910/17073/17
(ЄДРСРУ № 82068143) досліджував питання щодо правової можливості поновлення
строку пред`явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується.
Суд
вказав, що імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб" встановлений строк пред`явлення кредиторських вимог
до банку, що ліквідується, який є присічним та не підлягає продовженню чи
поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними
в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого
пропуску.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі
Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №
910/15373/17.
Однак,
ще 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/10344/18
(ЄДРСРУ № 81910768) вказав, що встановлений ч. 1 ст. 49 Закону України
"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк на
прийняття вимог кредиторів банку є граничним (присічним) та поновленню не
підлягає, не узгоджуються з правовою позицію, викладеною у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №456/450/16-ц.
ВАЖЛИВО: У зазначеній постанові Великою Палатою зазначено,
що Закон України "Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо
поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин.
Вказане
узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб", згідно з яким Фонд та його уповноважена особа
наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Так,
правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування
вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини
між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду
щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно
з п. 3 ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку строк
виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків
і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.
Пунктом
4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб" визначено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення
здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог
кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог
кредиторів.
Частиною
5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб" встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про
відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право
заявити Фонду про свої вимоги до банку.
(!!!) Верховний Суд зауважує, що строки та терміни регулюються
Розділом V Глави 18 ЦК України, визначення та обчислення яких наведено у ст.ст.
251-255 ЦК України.
Відповідно
до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого
пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у
часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею
253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня
після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його
початок.
Відповідно
до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути
вчинена до закінчення останнього дня строку.
Таким
чином, при обчисленні строку для подання заяви про включення до реєстру
кредиторів банку врахування
дати опублікування відомостей про ліквідацію банку є помилковим.
Крім
того, Велика Палата Верховного Суду постанові від 20.03.2019 у справі №456/450/16-ц зазначила, що обмеження кредиторів
надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру
акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його
пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у
права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.
Також
Верховний Суд відхилив аргументи щодо помилкового застосовано ст. 253 ЦК
України, якою визначено порядок обчислення строків, та не застосовано положення
п. 8 Розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України
"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якому зазначено,
що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності
цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, оскільки
в Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не
наведено іншого порядку визначення та обчислення строків, встановлених у ст.ст.
251-255 ЦК України. Отже, застосування
господарськими судами ст. 253 ЦК України не суперечить п. 8 Розділу X
"Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб".
ВИСНОВОК: З урахуванням правової позиції Великої
Палати Верховного Суду вбачається, що Закон України "Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення
такого строку у разі його пропуску з поважних причин, а отже за наявністю
поважних причин поновлення строку для пред`явлення кредиторських вимог до
банку, що ліквідується – МОЖЛИВЕ!!!
Теги:
кредиторські вимоги, поновлення строку, присічний строк підлягає поновленню,
поважні причини, пропуск строку, банкрутство банку, судова практика, Адвокат
Морозов