Заміна боржника у зобов`язанні (банк на тов) поза волею кредитора
(вкладника банку) та переведення боргу без згоди останнього не допоможе
уникнути майнової відповідальності банку
23 листопада 2022 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 757/8242/20,
провадження № 61-4344св21 (ЄДРСРУ № 107533415) досліджував питання щодо заміни
боржника у зобов`язанні (банк на тов) поза волею кредитора (вкладника банку) та
переведення боргу без згоди останнього.
Згідно із частиною першою
статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона
(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму
(вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та
проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених
договором.
Договір банківського вкладу
укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу
вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором
банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого
документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими
правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові
проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем
надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або
списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Відповідно до частини
першої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за
заявою клієнта у будь-який час.
Чинне цивільне
законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов’язанні, однак
встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин
з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.
Зокрема, заміна кредитора
за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не
впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має
здійснити виконання, зокрема, сплатити кошти (статті 512, 516
ЦК).
Аналогічна правова позиція
висловлена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2015 року №3-43гс15.
Разом із тим закон
встановлює обмеження на заміну боржника у зобов’язанні поза волею кредитора.
Так, відповідно до статті
520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою
(переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не
передбачено законом.
Необхідність отримання
згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди
має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор
розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника
(здатність виконати обов’язок, платоспроможність, наявність у боржника майна
тощо).
Відтак, для заміни боржника
у зобов’язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти
покладення обов’язку первісного боржника на іншу особу.
Чинним законодавством
встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні – цей
правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло
зобов’язання (статті 513, 521 ЦК).
Водночас форми
надання згоди кредитором щодо заміни боржника у зобов’язанні законом не
передбачено (26.04.2017 р. Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України в розрізі розгляду справи №3-300гс17).
У постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
26 жовтня 2022 року у справі № 175/4055/19
(провадження № 61-11318св20) зазначено, що «законодавець встановлює
обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий
підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного
ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність
отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника
завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини,
кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного
боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника
майна тощо). Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є
існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього
правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має
вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло
зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності
договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність
згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу
між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора,
тобто не відбулося переведення боргу».
У постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
02 листопада 2021 року у справі № 757/45304/19-ц
(провадження № 61-3221св21) зроблено висновок, що «з огляду на те, що договір
між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 укладено у письмовій формі, він містить умови
про їх двостороннє волевиявлення, передбачені статтею 205 ЦК України положення
про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій
справі. Банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника , що
було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14
квітня 2021 року у справі № 757/61159/19-ц, від 22 вересня 2021 року у справі №
757/64382/17».
У постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від
26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц
(провадження № 61-7121св21) зазначено, що «доводи касаційної скарги про те, що
АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада
2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого
товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними,
оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути
замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше
не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на
підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК
«Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського
вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками,
викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного
цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі №
729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від
17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19
(провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах».
За змістом статті 526 ЦК
України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання,
що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
ВИСНОВОК: Встановивши, що Банк не довів, що договір переведення боргу укладено зі
згоди вкладника, не повернув на вимогу позивача кошти за вкладом, суди зробили
правильний висновок про стягнення цієї суми на користь позивача.
Матеріал по темі: «Грошова відповідальність банку за не своєчасне повернення
депозиту»
Теги: депозит, вклад, банк, споживач,
прострочення, не повернення депозиту, проценти, відсотки, штрафні санкції,
пеня, індекс інфляції, 3% річних, депозитний договір, прострочення, клієнт
банківської установи, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар