Об`єднана палата Верховного суду про правомочність вимоги одного із
співвласників в спільній сумісній власності щодо зняття арешту із неподільної
речі (автомобіль)
07 листопада
2022 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
в рамках справи № 725/7187/19, провадження №
61-11615сво20 (ЄДРСРУ № 107476187) досліджував питання щодо правомочності (законності)
вимоги одного із співвласників в спільній сумісній власності щодо зняття арешту
із неподільної речі (автомобіль).
Застосування
способу захисту права чи інтересу не має відбуватися шляхом порушення прав
та/або інтересів інших суб’єктів приватних відносин.
Тлумачення
статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника
(співвласника) про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою
усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання
своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням
володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з
володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей
власника, як користування та розпорядження своїм майном.
Належним
відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає
власнику (співвласнику) користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для
задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих
неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей (див.
постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21)).
Вимоги про звільнення
майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності
на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом
негаторного позову), виникають з цивільних правовідносин і відповідно
до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені
судом цивільної чи господарської юрисдикції (див. постанову Верховного
Суду України у справі № 6-26цс13 та
постанови Великої Палати Верховного Суду: від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня
2019 року у справі № 372/2904/17-ц
(провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19), від 08
листопада 2019 року у справі № 643/3614/17
(провадження № 14-479цс19).
Положеннями
статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу,
належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно
від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього
господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального
користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права
спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком
виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Аналіз положень
статей 60, 70 СК України свідчить про те, що майно, набуте подружжям за час
шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у разі його поділу їх частки є
рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Для приватного
права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та
властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту,
тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні
спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Великої Палати
Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №
209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі
Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16 (провадження № 61-28728сво18),
постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
(!!!) Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового
призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Тобто, якщо
втрачається цільове призначення речі, то вона є не подільною. Прикладом
неподільних речей є транспортні засоби, побутова техніка тощо.
Матеріал по
темі: «Поділ неподільної речі (автомобіля) між подружжям»
Особа, яка
вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може
звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про
зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче
провадження»).
ВАЖЛИВО: Тлумачення вказаних норм з урахуванням принципу розумності свідчить, що
частина першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» розрахована
на ті випадки, за яких вимогу про визнання права власності та про зняття з
нього арешту заявляє особа, яка є одноосібним власником або співвласником
подільної речі.
При цьому
очевидно, що нерозумним було б тлумачення, яке б допускало можливість для
одного із співвласників в спільній сумісній власності вимагати зняття арешту із
неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із
«частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника в
спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати
компенсації.
У зв`язку з
викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку,
викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 607/2394/20 (провадження № 61-5252 св 21),
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 520/5753/16-ц (провадження № 61-34327 св 18).
ВИСНОВКИ:
- Застосування способу захисту права чи інтересу не
має відбуватися шляхом порушення прав та/або інтересів інших суб`єктів
приватних відносин.
- Норма частини першої статті 59 Закону України
«Про виконавче провадження» розрахована на ті випадки, за яких вимогу про
визнання права власності та про зняття з нього арешту заявляє особа, яка
є одноосібним власником або співвласником подільної речі.
- Очевидно, що нерозумним було б тлумачення, яке б
допускало можливість для одного із співвласників в спільній сумісній
власності вимагати зняття арешту із неподільної речі в цілому чи навіть
допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній
власності». Права та інтереси іншого співвласника в спільній сумісній
власності на неподільну річ мають захищатися
шляхом виплати компенсації.
Матеріал по
темі: «Визначення реальної вартості проданого автомобіля при
поділі майна подружжя»
Теги: шлюб, поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації
шлюбу, раздел имущества, спільна сумісна власність, продавець,
покупатель, подружжя, нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом,
згода іншого із подружжя, відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий
захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар