Внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної
або комунальної власності щодо збільшення строку дії договору до 5 років
01 листопада
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
в рамках справи № 926/186/22 (ЄДРСРУ №
107249472) досліджував питання щодо внесення змін до договору оренди нерухомого
майна, що належить до державної або комунальної власності щодо збільшення
строку дії договору на 5 років з метою приведення договору у відповідність до
вимог частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна"
Суть
справи: Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фону державного
майна України в порушення норм ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду
державного та комунального майна» від 03.10.2019 та п.п. 125, 129 Порядку
передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, ухиляється
від приведення договору оренди в частині терміну його дії до мінімального
строку визначеного законом - 5 років.
Відповідно до
ч.ч. 1 та 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами
та обов`язками наділені обидві сторони договору.
У ч. 1
ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до ст. 6 цього
Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та
визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
справедливості.
Майнові
відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання
майна, яке перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить
Автономній Республіці Крим, зокрема, регулює Закон України "Про оренду
державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Згідно ст. 1
Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда
- речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або
зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк;
орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере
майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа,
яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний
строк.
Відповідно до
ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк договору оренди не може становити менше
п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в
оренду.
Водночас, за
змістом ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна", яка визначає особливості укладення договору оренди державного і
комунального майна та внесення змін до нього, договір оренди формується на
підставі примірного договору оренди, що затверджується, зокрема, Кабінетом
Міністрів України - щодо майна державної власності. Договір оренди може
відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в
оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути
передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими
умовами.
Особливості
визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та
містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі
майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального
майна. Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення
змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо
зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж
мінімальний строк оренди, передбачений ч. 3 ст. 9 цього Закону (ч. 4 вказаної
статті).
Постановою
Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 було затверджено Порядок
передачі в оренду державного та комунального майна, положення якого визначають
механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи
особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України
"Про оренду державного та комунального майна".
Пункт 125
Порядку № 483 структурно знаходиться в розділі "Внесення змін до договору
оренди" та пов`язаний, насамперед, з положеннями ст. 16 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому
порядок та умови зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на
строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений ч. 3 ст. 9 цього
Закону, визначені саме п. 125 Порядку № 483, за змістом якого, зокрема, не
допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його
дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш
як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і
заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у
відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява
орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди
зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному
реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату
закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про
внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із
мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди
викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим
відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається
ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до
якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це
вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції,
підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Системний
аналіз положень п. 125 Порядку № 483 дозволяє дійти висновку про те, що
вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та
комунального майна, укладених до прийняття Закону України "Про
оренду державного та комунального майна", а також договорів, що
укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення
прав та гарантій учасників цих правовідносин.
У цьому пункті
нормативно закріплено, як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору
оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального
майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно
дотриматись наступних критеріїв: договір був укладений на строк, що становить
менше як п`ять років; договір з моменту укладення не продовжувався; заява
орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у
відповідність із визначеним Законом мінімальним строком; право власності на
об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у
державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на
дату закінчення строку, на який був укладений договір.
Відповідно до
наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує
як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути
зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести
зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із
мінімальним строком оренди.
Крім того,
вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін.
Викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором
оренди. При цьому, як зазначалося вище, за змістом ч. 1 ст. 16 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" договір
оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується
Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності або
представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної
власності, а якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив
примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір
оренди державного майна.
Так, примірний
договір оренди єдиного майнового комплексу державного підприємства, його
відокремленого структурного підрозділу та Примірний договір оренди нерухомого
майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до
державної власності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від 12.08.2020 № 820.
Перебіг строку
оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі
майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій
редакції. Тобто строк зміненого договору фактично повинен дорівнювати
встановленому у ч. 3 ст. 8 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" мінімальному п`ятирічному строку з моменту
підписання відповідного акта.
Викладений у
новій редакції договір оренди державного або комунального майна підлягає
нотаріальному посвідченню і державній реєстрації у випадках, передбачених
законодавством.
Між тим,
загальний порядок внесення змін до господарського договору встановлений
ст. 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та
розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються,
якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору,
яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати
пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала
пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після
одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У
разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі
неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим
рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або
розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання
чинності не встановлено за рішенням суду.
Подібним чином
врегульовано підстави для зміни або розірвання договору у ст. 651 ЦК
України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті,
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Про зміну або
розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони
вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених
законодавчо).
Разом з тим,
законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до
договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою
однієї із сторін.
Так, відповідно
до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано
за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Іншими
підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного
його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки,
встановлені законом або договором, і настання таких випадків
зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи
припинення відповідних договірних правовідносин.
Отже,
підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про
його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч.
2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у
цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних
правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у
правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі
фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
Право особи на
звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у
передбаченому законом випадку відповідає визначеним ст. 16 ЦК
України способам захисту та не може ставитися в залежність від
поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
При цьому
відповідно до положень ст. 654 ЦК України всі зміни та доповнення
до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або
розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій
формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про
відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.
Разом з тим, як
зазначалося, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до
договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках,
передбачених законом або договором.
Право на
внесення змін до договору виникає лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом. Водночас, в аспекті спору, що розглядається,
суд доходить висновку про те, що в даному випадку правовою підставою внесення
змін до договору є приписи абзацу 5 ч. 4 ст. 16 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна", які конкретизовані в п. 125 Порядку
передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, а, отже, зазначені
зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення
суду, тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в
силу вказаних вище приписів чинного законодавства.
При цьому,
вимога позивача про зобов`язання внести зміни до договору, шляхом викладення у
певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід
тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому
порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам
захисту, визначеним п. 1 ч. 2 статті 16 ЦК України, та відповідає
способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.
Аналогічні
правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20, від 30.06.2022 у справі № 920/175/21 (ЄДРСРУ № 105178977).
ВИСНОВОК: Верховний Суд зазначає, що аналіз змісту пункту 125 Порядку № 483 з
урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.10.2021 у
справі № 921/604/20, свідчить про те, що з моменту звернення орендаря із заявою
про внесення змін до договору оренди шляхом приведення його строку у
відповідність до вимог законодавства у орендодавця виникає обов`язок розглянути
зазначену заяву та, за умови відповідності встановленим критеріям, внести зміни
до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із
мінімальним строком оренди.
В противному випадку,
з урахуванням дотримання всіх законодавчо визначених умов, визнання такого
договору укладеним здійснюється в судовому порядку у запропонованій
позивачем редакції.
Матеріал по
темі: «Орендна плата по договорам оренди державного і комунального
майна»
Теги: продовження договору, мінімальний строк оренди, аренда, державного,
комунального майна, розрахунок, орендна плата, орендар, звільнення від сплати,
судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар