Місце проживання, місце перебування боржника-фізичної особи, місце
реєстрації, або місцезнаходження майна
боржника, що зайве?
09 грудня 2020 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 460/3537/20, адміністративне провадження
№К/9901/27203/20 (ЄДРСРУ № 93437812) досліджував питання щодо особливостей
визначення приватним виконавцем місця виконання судового рішення.
Аналіз
положень Закону №1404-VIII дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець
приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у
межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний
повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання
визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з
місцезнаходження майна боржника.
Аналогічний
правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020
року в справі № 804/6996/17, від 30 квітня
2020 року №580/3311/19.
Таким
чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких
зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна
боржника, які знаходяться в
межах його виконавчого округу.
За
змістом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі
обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних
осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Положеннями
статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон №
1382-IV) установлено, що «місце
перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на
території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» -
житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому
особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального
обслуговування та соціального захисту, військові частини; «реєстрація» -
внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких
вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням
адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до
Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів
України порядку».
Частиною
другою статті 2 Закону № 1382-IV визначено, що реєстрація місця
проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою
реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже
законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування»,
під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на
території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло,
розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа
проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального
обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Оскільки
за приписами частини другої статті 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця
проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою
реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то
законодавець розрізняє поняття «місце проживання», «місце перебування» і «місце
реєстрації».
ВАЖЛИВО: Отже, визначальне значення для визначення
місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування
боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження
майна боржника.
Стосовно
«місцезнаходження майна
боржника», то часто – густо в судових рішеннях зустрічається
позиція стосовно посилань на відкриті розрахункові та/або карткові рахунки у
банках (відділення яких розташоване по всій країні)…
…
однак за приписами ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим
об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та
обов`язки.
Річчю,
у розумінні ст.179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального
світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Відповідно
до п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ
коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III)
платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в
установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що
використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з
відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг,
перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів
у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення
інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно
п.3.1 ст. 3 Закону № 2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі
(формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у
банках).
У
відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону № 2346-III банки мають право відкривати
своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного
зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Тобто,
наявність самого рахунку
у банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільних
прав та обов`язків, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб
безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи
інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням
власника цих коштів.
А
як правило стягувачем та/або приватним виконавцем не надаються в якості
доказів наявність у боржника рахунку в межах виконавчого округу виконавця
та наявності грошових коштів на такому рахунку на момент відкриття виконавчого
провадження.
Ще
одна «шпарина» - посилання приватного виконавця на практику Верховного Суду у
справі № 511/1342/17 стосовно того, що
виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив
стягувач у виконавчому документі… однак це не спростовує факту порушення правил
територіальної діяльності приватних виконавців, передбачених статтею 24 Закону
№1404-VII, якщо такі будуть порушені.
На
підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ постанови про відкриття
виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу,
повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до
виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього
Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається
повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано
постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у
виконавчому документі.
Виходячи
із системного тлумачення частини першої статті 4, частини першої статті 28
Закону № 1404-VIIІ у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця
проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна
боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме
за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу
положень частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIІ зобов`язаний надіслати,
зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.
Таким
чином, положення статті 28 Закону № 1404-VIIІ встановлюють імперативний
обов`язок приватного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за
адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює
відсутність меж розсуду у приватного виконавця при визначенні адреси боржника.
Такий
висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого
провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з
правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 серпня
2020 року в справі № 520/9978/18
(пункти 52-53), від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17 (пункт 39).
Отже,
при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний
перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною
першою статті 4 Закону № 1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності,
по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для
юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб),
дата народження боржника - фізичної особи.
У
випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто
якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у
виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в
межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути
виконавчий документ без виконання відповідно до приписів пункту 10 частини
четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII.
Якщо
ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або
приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове
виконання рішення обов`язково
додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на
рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на
території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби,
або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу
ІІІ Інструкції № 512/5).
ВИСНОВОК:
- Правильне
вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи
знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника
(фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у
виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або
місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі,
знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття
виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших
вимог Закону № 1404-VIII, є правомірним;
- Якщо ж
адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи)
або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі,
знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний
виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ;
- У випадку
пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем
перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна
боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне
підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або
інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку
поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах
виконавчого округу приватного виконавця.
Матеріал по темі: «Місце відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження»
Теги:
приватний виконавець, частный исполнитель, округ, виконавче провадження,
стягнення, виконання судового рішення, виконавчий напис, відповідальність
виконавців, передача справи, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар