Наслідки після
визнання електронних торгів недійсними і чи може боржник претендувати на
повернення реалізованого майна?
25 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №442/4841/17, провадження № 61-14210св19 (ЄДРСРУ №
93564538) досліджував питання, щодо наслідків після визнання електронних торгів
недійсними.
Частина перша статті 656 ЦК України передбачено, що
предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент
укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у
майбутньому.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті
655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що
процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору
купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та
інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша
статті 658 ЦК України).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим
видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є
боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є
державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем
відповідно є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до
угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому
порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені
частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті
215 цього Кодексу).
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного
Суду України від 24.10.2012 у справі №6-116цс12
та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право
витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової
підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 частини першої статі 388 ЦК України передбачено,
що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права
його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний
набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку,
якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у
володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, згідно зі статті 388 ЦК України,
можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка
не мала права його відчужувати. Наслідком правочину, укладеного з таким порушенням,
є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння
(віндикація).
(!!!) Віндикаційний позов є
речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем
і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо
індивідуально-визначеного майна.
Крім того, у разі задоволення віндикаційного позову суд
першої інстанції повинен був вирішити питання про відшкодування добросовісному
набувачеві його витрат на придбання майна. Такі витрати мають бути стягнуті зі
сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є виною у
недійсності правочину.
При цьому наявність
у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування
майна від добросовісного набувача, тому відсутні правові
підстави для застосування до таких правовідносин положень статей 387, 388 ЦК
України.
При цьому, аргументи позивача про те, що частина друга
статті 388 ЦК України містить заборону на витребовування майна у добросовісного
набувача тільки в тому випадку, якщо це майно було продано у порядку,
встановленому для виконання судових рішень, Верховний Суд відхиляє, оскільки
вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм чинного законодавства
України.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами
виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента
та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
справедливості (стаття 6 ЦК України).
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов
договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені
законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті
умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Майно, яке є предметом спору, перебувало в іпотеці за
іпотечним договором, укладеними між Банком та боржником, як забезпечення
виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором.
Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого
іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що
іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що
залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою
зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим
Законом.
Відповідно до частини третьої 33 Закону України «Про
іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі
рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про
задоволення вимог іпотекодержателя, що є позасудовим врегулюванням спору.
ВАЖЛИВО: Враховуючи
наведене та відповідне іпотечне застереження, воля власника майна на відчуження
такого майна чітко виражена у договорі іпотеки, отже, відсутні підстави
вважати, що майно вибуло не з волі власника.
Таким чином, Верховний Суд наголошує, що позивач, як власник
майна переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до
набувача цього майна, при цьому наявність судового рішення про визнання
недійсними прилюдних торгів не є безумовною підставою для повернення майна у
власність його попереднього власника.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі
наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан
шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець.
18 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 639/4971/18, провадження № 61-22289св19 (ЄДРСРУ
№ 88375864) вказав, що вирішуючи питання про те хто є продавцем за укладеним за
результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що
укладається між органом державної виконавчої служби та спеціалізованою
організацією.
(!!!) У випадку якщо на
підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної
виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору
виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого
договору, а відтак і продавцем, є орган державної виконавчої служби. Якщо ж
спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі
укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за своїм
змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем,
є спеціалізована організація.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду
України від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15.
Однак, після цього майно підлягає повторному продажу з
публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судових
рішень, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує
рішення, зокрема і виконавчий напис, для примусового виконання якого такі торги
були проведені.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд України у постанові
від 15 травня 2017 року у справі № 461/13091/14-ц
та постанові від 03 жовтня 2011 року у справі №
3-98гс11.
ВИСНОВОК: Таким чином для
боржника, який не усунув причини, які стали підставою для продажу його майна на
електронних торгах (виконавчий напис нотаріуса, судове рішення), не має жодного
сенсу для визнання торгів недійсними (окрім як для затягування часу), оскільки
реституція (повернення сторін в першочерговий стан) шляхом повернення
майна/грошей відбувається між організатором торгів та переможцем, а майно
боржника повторно виставляється на торги.
Матеріал по темі: «Повернення коштів після визнання недійсними електронних торгів»
Теги: прилюдні торги, електроні торги, визнання прилюдних
торгів недійсними, боржник, стягувач, оцінка майна, виконавче провадження,
оскарження дій державного виконавця, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар