Володілець транспортного засобу має нести обов`язок з відшкодування шкоди,
завданої її працівником внаслідок ДТП, але…
25 листопада 2020 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 760/28302/18-ц, провадження №
61-12464св20 (ЄДРСРУ № 93171039) досліджував питання щодо відповідальності
володільця транспортного засобу за шкоду завдану його працівником внаслідок
ДТП.
Вказане
узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду
від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц
(провадження № 14-497цс18), про те, що володілець транспортного засобу має
нести обов`язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником.
Цивільним
законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні
відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій
самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Частиною
першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно
з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд
також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом що встановлений
договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною
першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або
юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно
з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки
є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням
транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням
хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,
утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що
створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших
осіб.
Шкода,
завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на
відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір
підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом,
використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем
об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену
небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в
силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського
відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не
вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого
створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед
потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових
відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно
до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує
шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових
(службових) обов`язків.
Для
покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК
України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності
(протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і
шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування
у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем
незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання
працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
21
серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 905/1391/19
(ЄДРСРУ № 91169919) наголошує, що тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України
свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану
їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише
перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у
зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.
Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним
роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а
також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової
інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена
необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути
дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких
безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
Аналогічна
правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені
і у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 201/722/18, провадження № 51-5406км19 (ЄДРСРУ №
89578529), від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц,
від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.
З
аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє
поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
За
наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду,
на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги
(регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
ВИСНОВОК: Виходячи з наведених норм права, шкода (у
тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував
трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що
належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела
підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначене
узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду
України від 06 листопада 2013 року у справі №
6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020
року у справі № 373/1773/18-ц (провадження №
61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі №
501/2298/16-ц, провадження № 61-31268св18 (ЄДРСРУ № 86103618), від 05
вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц
(провадження № 61-11969св18).
Матеріал по темі: «Алгоритм дій водія при ДТП для отримання страхового відшкодування»
Теги:
ДТП, дорожньо – транспортна пригода, возмещение, взыскание, ответственность,
страховка, договір страхування, обязанность, страховщик, полис, КАСКО, договор,
регресс, суброгация, суд, защита, позов, иск, обжалование, выплаты, страховой
случай, франшиза, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар