Стягнення збитків та моральної шкоди з банку який не повернув депозит, а також звільнення вкладника від сплати судового збору при захисті своїх прав в судах
25 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/46977/18, провадження № 61-10305св20 (ЄДРСРУ
№ 93149944) досліджував питання щодо стягнення збитків та моральної шкоди з
банку який не повернув депозит, а також звільнення від сплати від судового
збору споживача при захисті свої прав.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює
відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями
товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності,
встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи
реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України «Про
захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє,
використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,
безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням
обов`язків найманого працівника.
Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону
України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з
надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи
нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача
для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України
«Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору
за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено
перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз
зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає
правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої
категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору,
встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно
означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга
встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав
споживачів.
Отже, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не
містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового
збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення
позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за
подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх
порушених прав.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої
інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного
процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом,
завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою
захисту порушеного права.
Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного
Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі №
761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України
зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,
виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної
дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України
зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
права, має право на їх відшкодування (стаття 10 Закону України «Про захист прав
споживачів»).
Упущена вигода є одним із різновидів збитків, право на
відшкодування яких має особа в результаті порушення цивільного права (статті 22
ЦК України).
ВАЖЛИВО: Вкладник за договором банківського вкладу є споживачем
фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне
надання цих послуг.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної
шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері
захисту прав споживачів.
Ч.5 ст. 653 ЦК України, передбачено, що у
випадку якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням
договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків,
завданих зміною або розірванням договору.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана
фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна
шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях,
яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,
членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична
особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні
честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або
юридичної особи.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.23 ЦК України, моральна шкода
відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового
відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру
правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей
потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з
урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру
відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода
відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не
пов`язана з розміром цього відшкодування.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою
гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб,
встановлене Конституцією та законами України.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та
змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту
суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися
у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної
(немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від
наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного
цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не
передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на
підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 ЗУ «Про захист прав
споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на
компенсацію моральної шкоди не передбачено. Вказана правова позиція
викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у
справі № 216/3521/16-ц (провадження №
14-714цс19).
За таких обставин висновок суду про відсутність у
вкладника передбаченої частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист
прав споживачів» пільги по сплаті судового збору за подання апеляційної,
касаційної скарги є помилковим.
Схожі за змістом висновки висловлені Верховним Судом у
постановах від 29 липня 2020 року у справі №
761/736/20 (провадження № 61-8647св20), від 16 вересня 2020 року у
справі № 761/877/20 (провадження №
61-10585св20).
ВИСНОВОК: В разі несвоєчасного повернення банківського вкладу, вкладник, як споживач
фінансових послуг має право розраховувати на відшкодування моральної шкоди та
збитків, а також не зобов’язаний сплачувати судовий збір у разі звернення до
суду на всіх етапах судового розгляду.
Матеріал по темі: «Стягнення банківського вкладу (депозиту) в судовому порядку»
Теги: депозит, проценти, вклад, стягнення вкладу,
стягнення коштів, проценти, захист прав споживачів, інфляційні втрати, банк,
повернення коштів, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар