Строк для пред’явлення
вимоги до поручителя та строк нарахування відсотків після настання терміну
повернення кредиту
26
листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
219/8286/18, провадження № 61-13288св20 (ЄДРСРУ № 93149950 ) досліджував
питання щодо строку для пред’явлення вимоги до поручителя.
Відповідно
до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України
кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми
кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис
абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів
до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути
застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право
кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування
кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу
визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з
частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме
такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28
березня 2018 року справа № 444/9519/12, від
04 липня 2018 року справа № 310/11534/13
та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.
Отже,
здійснюючи аналіз наведених позицій Великої Палати Верховного Суду, Верховний
Суд вважає, що у випадку
пред'явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту
на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор
втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений
у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника,
оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного
зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати
процентів за користування кредитом (Постанова Верховного Суду у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року по справі № 916/4692/15 (ЄДРСРУ № 80308706)).
Таким
чином, після звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту змінюється
порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк
виконання договору у повному обсязі. Право кредитора
нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор
має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до
частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Окрім
того, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про
стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в
один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду
її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із
частиною першою статті 260ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення
строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу від дня порушення
грошового зобов`язання.
Постанова
Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у
справі № 725/3981/14, провадження №
61-10358сво19 досліджуючи ч. 4 ст. 559 ЦК вказала, що визначений частиною
четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки (який на момент
виникнення спірних правовідносин складав шість місяців) застосовується виключно у тому разі, якщо
такий строк не встановлено у самому договорі поруки.
Згідно
з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на
момент розгляду справи) порука припиняється після закінчення строку,
встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено,
порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання
строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Умовами
договору поруки сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його
підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових
зобов`язань за кредитним договором.
Тобто,
якщо договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука
припиняється, а наявний в договорі пункт, якою встановлено, що порука втрачає
чинність після повного виконання боргових зобов`язань, то такий пункт не може
вважатися строком його дії, оскільки не відповідає змісту статей 251, 252 ЦК
України, де визначено, що настанням певної події, яка має юридичне значення,
законодавець пов`язує термін, який визначається саме календарною датою або
вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
(!!!) Крім того, слід зауважити, що строк дії поруки
не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного
права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого
вони припиняються.
Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя
протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання
у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення
останнього,
а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед
кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.
Саме
такі висновки містяться у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2019р. у справі № 554/1566/17 та у постановах Верховного Суду
України, викладеній від 02 вересня 2015 року №
6-1077цс15, від 23 вересня 2015 року №
6-352цс15 та від 14.09.2016р. № 6-1451цс16,
від 14 червня 2017 року у справі № 6-1009цс17.
Вказане
вище означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі
застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не
може.
18
грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
2-4009/11, провадження № 61-14844св19 (ЄДРСРУ № 86505352) акцентував
увагу на тому факті, що у разі пред`явлення кредитором вимог до поручителя
більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини
основного зобов`язання на підставі положень частини четвертої статті 559 ЦК
України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо
повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Аналіз
судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному
державному реєстрі судових рішень, за релевантністю судових рішень, прийнятих
Верховним Судом в аналогічних справах, свідчить про те, що суд касаційної
інстанції дотримується правової позиції, висловленої Верховним Судом України у
постановах від 17 вересня 2014 року у справі №
6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №
6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі №
6-3087цс16 та в інших. Так, і у справі, переданій на розгляд Великої
Палати Верховного Суду, і в аналогічних справах, які переглядалися Касаційним
цивільним судом у складі Верховного Суду, прийнято рішення, які свідчать про
відсутність розходжень у судовій практиці (справи №
756/12263/15-ц, 522/10828/15-ц, 377/471/15-ц, 127/8315/16-ц, 285/1462/15-ц,
2-1283/11, 569/3799/14-ц, 756/4514/16-ц, 750/4903/14 та багато інших). В
усіх зазначених справах суд касаційної інстанції виходив із того, що строк
пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум,
погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами,
повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового
платежу за основним зобов`язанням. Більш того, у цих судових рішеннях містяться
посилання на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,
викладені в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України у справах №6-53цс14, №6-3087цс16 та інших аналогічних
справах.
Таким
чином, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником
зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах
строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку
погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору
передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення
банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку
для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень
частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних
щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього
строку.
Разом
з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій
частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником
окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу
шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання
відповідної частини зобов`язань.
Зазначений
висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня
2018 року у справі № 408/8040/12, від 20
червня 2018 року у справі №758/6863/14-ц,
від 05 червня 2019 року у справі №523/3082/14.
Матеріал по темі: «Припинення нарахування процентів за кредитним договором»
Немає коментарів:
Дописати коментар