Компенсація витрат
пов`язаних з прибуттям в судове засідання стороні, на користь якої ухвалене
судове рішення
30
листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
Н/806/1943/18, адміністративне провадження №К/9901/30046/19 (ЄДРСРУ №
93170947) досліджував питання щодо стягнення витрат пов’язаних з прибуттям
сторони в судове засідання.
За
логікою судової практики метою стягнення витрат на правничу допомогу є не
тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків,
але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися
від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для
поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин.
Аналогічна
правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05
вересня 2019 року у справі справа №826/841/17.
Відповідно
до ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного
пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Розмір
витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла
стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних
повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний,
водний, повітряний транспорт або
ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду
до суду власним автотранспортом.
Аналогічна
правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у
справі № 826/13271/16.
Положеннями
ч. 3 ст. 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим
рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із
прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет
Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 "Про
граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних,
адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок
держави", додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних
справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за
наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є
суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати
встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі -
Постанова №590).
Постановою
від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження
державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження
підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково
утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" Кабінет Міністрів
України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також
інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та
організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок
бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98).
Відповідно
до п. 1 п. 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які
направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що
повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за
наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у
тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця
відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на
орендованому транспорті).
Представник
позивача на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з прибуттям в судове
засідання надала: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу,
квитанцію про купівлю палива, розрахунок відстані по маршруту , розрахунок
витрат на переїзд, який становить: відстань помножену на кількість літрів
пального на 100 км. та помножену на вартість пального (доказ фіскальний чек з
бензозаправки).
Посилання
скаржника на пп. 170.9.1 Податкового кодексу України, яким передбачено, що
розмір добових у межах України визначається в сумі не більше 0,1 розміру
мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного)
року, в розрахунку за кожен календарний день відрядження, є безпідставними,
оскільки вказаною нормою передбачено розмір добових в межах України, тоді як добові витрати це витрати на харчування
та фінансування інших особистих потреб працівника у відрядженні, а не
витрати, пов`язані з переїздом.
Правильність
застосування Постанов №590 і №98 під час вирішення питання щодо відшкодування
витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх
представників підтверджується також Великою Палатою Верховного Суду у постанові
від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18.
Немає коментарів:
Дописати коментар