Адвокат Морозов (судовий захист)
Вжиття заходів
забезпечення позову за умови відсутності достовірних відомостей щодо наявності
коштів на рахунках Відповідача
02 лютого 2026
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 902/1281/25 (ЄДРСРУ
№ 133719425) досліджував питання щодо особливостей вжиття заходів забезпечення
позову у судовому спорі.
Інститут вжиття
заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного
юридичного захисту.
Забезпечення
позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи
охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення
можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів
позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення
будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за
змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського
процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від … від
25.01.2019 у справі №
925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Розглядаючи
заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних
заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у
разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть
унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові
Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Заходи
забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки
безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних
інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки
викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові
Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Умовою
застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване
припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено
доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування
певного заходу до забезпечення позову.
Тотожний підхід
викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від
14.06.2018 у справі №
910/361/18.
У постанові від
24.04.2024 у справі №
754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви
про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між
сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав
позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у
конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи
оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3)
співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими
позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про
забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання
учасником справи своїми правами.
(!) Наявність або відсутність підстав для забезпечення
позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених
фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної
процесуальної дії.
Умовою
застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є
достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні
папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може
зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання
рішення.
Суд зауважує,
що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського
суду у постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову
про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як
розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно,
яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить
виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За
таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не
обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном)
свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного
стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Так,
відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів
забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього
рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у
Відповідачів реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися
своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і
беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.
Тотожна позиція
викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі № 904/659/25.
Заборона
відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про
стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке
майно у разі задоволення позову.
При цьому,
обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження
майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у
володінні власника, а обмежується лише
можливість розпоряджатися ним.
Можливість
накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в
порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для
позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову
буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у
разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме
безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього
грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури
звернення стягнення на майно боржника.
Аналогічні
висновки про те, що у справах, де
предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме
майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові
Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
При цьому,
заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета
позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від
18.02.2022 у справі №
910/12404/21).
ВИСНОВОК: Таким чином, за умови відсутності достовірних
відомостей щодо наявності коштів на рахунках Відповідачів, є підстави для
забезпечення позову шляхом одночасного
накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача у межах суми
заявлених вимог, з урахуванням необхідності уникнення подвійного забезпечення
та забезпечення реального виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Зазначене узгоджується з метою застосування заходів забезпечення позову та
відповідає положенням статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу
України.
Матеріал по темі: «Витрачання коштів відповідачем як єдина підстава для застосування заходів забезпеченняпозову»
Теги: ухвала про забезпечення позову, обеспечение иска, забезпечення
позову, определение суда про обеспечение иска, заява, обмеження, арешт,
заборона, відчуження, нерухоме майно, державна реєстрація, ухвала суду,
оскарження, обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар