Адвокат Морозов (судовий захист)
Повноваження суду касаційної інстанції щодо перегляду
судових рішень, ухвалених за наслідками перегляду судового рішення за
нововиявленими обставинами
14 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи №
361/161/13-ц, провадження № 14-35цс25 (ЄДРСРУ № 133908580) досліджувала
питання щодо повноважень суду касаційної інстанції щодо перегляду судових
рішень ухвалених за нововиявленими обставинами.
Відповідно до статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні
права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у
касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного
перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,
визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3,
6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу,
після їх перегляду в апеляційному порядку.
Тобто на підставі пункту 1 частини першої статті 389
ЦПК України у касаційному порядку можна оскаржити рішення суду першої
інстанції, ухвалене за результатами перегляду за нововиявленими обставинами,
після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції
щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення. На підставі пункту 2 частини
першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку підлягають оскарженню
ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 23 частини першої
статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (ухвали суду першої інстанції про відмову в
задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,
про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами).
Крім того, на підставі пункту 3 частини першої статті
389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду
апеляційної інстанції про повернення
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову
у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, про відмову в
задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
визначені у статті 400 ЦПК України, якою передбачено, що, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та
вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної
інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових
рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної
скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм
процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті
411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності
врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові
Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Повноваження суду касаційної інстанції за результатами
розгляду касаційної скарги визначені у статті 409 ЦПК України, відповідно до
якої суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має
право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів
першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу
повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або
для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і
ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи
справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції
повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у
відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної
інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити
позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом
випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7)
у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або
частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої
цієї статті.
Таким чином, одним із процесуальних повноважень суду
касаційної інстанції за результатом касаційного перегляду судового рішення за
статтею 409 ЦПК України є визначене у цій нормі право прийняти рішення про направлення справи на новий розгляд або для
продовження розгляду.
Підстави, за яких справа може бути направлена на новий
розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції або для продовження розгляду
урегульовані статтею 411 ЦПК України, у частині першій якої визначено, що
судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на
новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом
суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено
відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід
обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове
рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що
зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не
входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за
відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про
дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує
свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з
порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв
рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були
залучені до участі у справі.
Відповідно до частин третьої, шостої статті 411 ЦПК
України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на
новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило
встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення
справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про
обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження,
передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2)
суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала
розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд
необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів
або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які
мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив
обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і
направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи
процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду
першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що
перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Стаття 411 ЦПК України встановлює вичерпний перелік
підстав, за яких справа може бути направлена судом касаційної інстанції на
новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції або для продовження
розгляду.
Повноваження суду касаційної інстанції в процедурі
перегляду рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами перегляду
за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанови
суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення не мають особливостей порівняно з
такими повноваженнями при перегляді судового рішення, ухваленого не у процедурі
перегляду за нововиявленими обставинами.
Скасування судом касаційної інстанції ухваленого
судами (першої чи апеляційної інстанції) судового рішення за результатом
розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з
направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду обмежене
підставами передбаченими статтею 411 ЦПК України.
При цьому положення статті 409 ЦПК України не містять
жодних обмежень чи застережень щодо неможливості суду касаційної інстанції
прийняти нове рішення за результатом касаційного перегляду судового рішення,
яким задоволено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами.
Cуд касаційної
інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим
обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як
нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон
(тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до
оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які
вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд
не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона
посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям
нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення.
ВИСНОВОК: Отже, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд касаційної інстанції
під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати
оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове
судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.
Матеріал по темі:
«Повноваження
апеляції щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами»
Теги: нововиявлені обставини,
новий доказ, подання доказів, виникнення обставин, істотність даних, розгляд
справи, судова практика, ЄСПЛ, ЕСПЧ, обстоятельства, вновь открывшиеся
обстоятельства, юрист, судебная защита, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар