Адвокат Морозов (судовий захист)
Поділ майна подружжя яке за час шлюбу істотно
збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або
затрат другого з подружжя
12 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 487/4577/23,
провадження № 61-16082св25 (ЄДРСРУ № 134049134) досліджував питання щодо поділу
майна подружжя яке за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю
складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають
взаємні права та обов`язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України
передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у
державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю
жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та
обов`язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є
підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу,
належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності
незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення
домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку
(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей
індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності
подружжя.
Подібні положення містить і стаття 368 ЦК України.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та
чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що
належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними.
За правилами частини першої статті 69, частини першої
статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить
їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі
поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки
майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між
ними або шлюбним договором.
(!) Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку,
і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у
відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих
інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і
сім`ї.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про
презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в
період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один
із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного
майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування
обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з
подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком,
викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі
№ 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є
майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в
порядку спадкування (пункт 2 частини другої статті 57 СК України).
Відповідно до частини першої статті 62 СК України,
якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості
внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя,
воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо
інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша
статті 70 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22
вересня 2020 року у справі №
214/6174/15-ц зазначено, що за змістом статті 62 СК України втручання у
право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів
подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: істотність збільшення
вартості майна; таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи
грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові
затрати потрібно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя.
Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи
перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи
збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям,
тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні
позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, оскільки потрібно
враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною
оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденції
загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни
характеристик самого об`єкта і ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт
стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному
об`єкті.
Істотність
збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом
порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи
грошових затрат другого з подружжя.
(!) Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний
об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної
власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим,
малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під
час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого
з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою, мають враховувати капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто
значне перетворення об`єкта нерухомості.
ВАЖЛИВО: Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без
капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого
об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам
об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно
збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність
понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі
затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації
понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути
пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам
факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість
істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і
безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат
іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт
збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення
такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
(!) Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових
цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових
затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні
враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не
називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним
майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна
внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та
інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них,
визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю
подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна
одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
ВИСНОВОК: Верховний Суд звертає увагу на те, що істотність збільшення вартості майна
підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок
спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Подібні за змістом правові висновки викладені у
постановах Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі № 673/547/21 (провадження №
61-9790св24), від 28 травня 2025 року у справі № 741/484/22 (провадження № 61-4670св25).
Зазначена судова практика є незмінною.
Немає коментарів:
Дописати коментар